Візит делегації з міста Ольштин (Польща) на Коломийщину був короткочасним, проте, ефективним. Голова громадського товариства українців у Польщі пан Штефан Міґус зі своїм заступником зустрівся з головою районної ради Дмитром Немішем, заступником голови РДА Мирославом Мацьківим, начальником відділу культури і туризму РДА Людмилою Федор, журналістами.
Гість люб’язно погодився відповісти на наші запитання:
— Розкажіть про себе, пане Штефан.
— Моя мама з-під Перемишля, батько — з-під Рави-Руської. Коли мене часом запитують: звідки я такий узявся в Польщі, я кажу: завдяки злочинній операції “Вісла” у 1947 році. Якби не це жахливе виселення українців, коли за годину треба було покинути рідні оселі й 12 кілометрів іти до вокзалу пішки — мої батьки, може, й не познайомились би. І в 1954 році у них не народився б такий ось син. Мої батьки — прості хлібороби, нині — пенсіонери. Вони не мали особливих статків, але знали, що дитині треба дати освіту.
Поляки вважали, що “Вісла” була великим благом для українців, мовляв, там вони залишили дерев’яні хати, а тут оселились у мурованих. Так, але ті муровані — це було найгірше, що залишилось на той час — без вікон, без дверей, без підлоги. Українців переселяли у найвіддаленіші села, причому їх мало бути не більше 10 відсотків від корінного населення. Заборонялось називати себе українцями, асиміляція мала бути повна. Аж через довгих дев’ять років переселенці отримали першу можливість гуртуватися, молитися в своїй церкві. Отець Мирослав Ріпецький першим заснував у другій частині шкільного приміщення українську церкву, куди наші люди їхали молитись з усієї Польщі. Пам’ятаю, я вже ходив, коли батьки мене везли хрестити до тієї церковці — 120 кілометрів кіньми. Тоді й шлюб вони взяли.
— Не важко було здобути освіту?
— Єдиний український ліцей був у місті Лєґніца — 700 кілометрів від рідного дому. Приїжджав до батьків усього двічі на рік. Потім я поступив у Варшавський університет, де вивчав українську філологію. Післядипломними студіями була журналістика. Три роки працював журналістом в українському тижневику “Наше слово” у Варшаві, пізніше довелося звідти втікати — служба безпеки заповзялась видати мені так званий “вовчий квиток”, який забороняє працювати у засобах масової інформації. Так я опинився в Ольштині. Довший час працював там у районній пресі, а з 2001й року став штатним журналістом радіо “Ольштин”. Готую радіопередачі українською мовою, які виходять в ефірі щодня, по півгодини.
— Встигаєте поєднувати роботу і громадську діяльність?
— Власне, вони доповнюють одна одну, йдуть у парі. Спочатку я був членом українського суспільно-культурного товариства, яке згодом, 1990 року, на хвилі змін, перейменували на об’єднання українців у Польщі — аби позбутися людей із явним спецслужбівським нутром. 20 грудня мене вчетверте переобрали головою усього об’єднання. Також я очолюю координаційну раду. Маємо 16 теренових гуртків об’єднання українців у Польщі. Маємо два шкільних комплекси з українською мовою викладання, навчанням охоплено близько двох тисяч наших дітей. Що другий вівторок телебачення транслює 10-хвилинні “Українські вісті” українською мовою. Є українська мова в університеті. За рік проводимо кілька десятків українських культурно-мистецьких заходів — це найбільші досягнення нашого об’єднання. Хоча, звичайно, не все так просто і легко… Є у нас поляки, які мріють про польський кордон аж по ріку Збруч, а то й далі, які страшно ненавидять усе українське. Але маємо свого, справжнього українця у польському парламенті, тож від своєї справи не відступимося. Він навіть на відкриття засідання парламенту прийшов у вишиваній сорочці — цього йому досі не можуть забути…
Маємо в Польщі 22 греко-католицьких і 11 православних церков, збудованих коштом і силами наших українців. На жаль, жодної співпраці між цими церквами нема.
Звісно, нам бракує контактів з Україною. Часом здається, що рідній землі байдужа доля її дітей — вимушених емігрантів. Власне, саме задля налагодження добрих стосунків з рідним краєм, ми й приїхали до Коломиї.
— Як Ви плануєте будувати співпрацю з Коломийщиною?
— Хочемо налагодити дружні візити молоді, школярів — ваших до нас, наших — до вас. Також ваші художні колективи можуть брати участь у наших фестивалях, і навпаки. Це був би початок наших добрих стосунків. Добре би було, щоб Коломийський район співпрацював зі одним з наших районів — можливо з Бартошицьким. Саме в Бартошицях діють обидві наші українські школи, наша мета така, щоби співпраця між вами і нами насамперед приносила користь вашим співвітчизникам у Польщі, щоб вони знали — Україна про них не забула. Ми вже налагодили тісні контакти з Рожнятівським районом, з Рівненською телерадіокомпанією, зі Львівським театром. Плануємо запросити на польські дні театру й ваш Коломийський театр.
Пан Штефан багато нам розповідав — про те, що його батьки так і не захотіли спілкуватись “там” польською мовою, що й він зі своїми трьома дітьми говорить рідною українською. Що поклик рідної землі не спроможні замінити жодні блага чужої цивілізації. В його голосі вчувались болісні інтонації, коли він розказував про те, як деякі поляки люто ненавидять усе українське. А свою працю, яка, нагадаю, цілком збудована на громадських засадах, вважає справою честі справжнього українця — який гордо несе свою національність далеко за межами рідної землі. Варто повчитись цьому декому з наших, тутешніх…
Автор: Софія ОНИКІВСЬКА
Обговорити на форумі
Як стати програмістом?
2015-12-23 04:30:13
Сьогодні все більше людей задумуються про те, як стати програмістом. Часто з цього приводу висловлюються радикально протилежні думки - хтось каже, що для цього потрібні роки глибокої технічної освіти та ще кілька років практики…
|
"Герой поневолі" в Коломиї
2015-11-16 01:05:30
За просвітницької ініціативи Культурологічного проекту “Коломия – наше місто” (адвокат Михайло Петрів), запрошує вас на презентацію графічного роману “Герой поневолі”, яка відбудеться за присутності авторів 18 листопада 2015 р. в місті Коломиї…
|
ЄC надумав серйозно ускладнити життя Facebook та Google через персональні дані
2015-10-06 11:59:44
6 жовтня Суд Європейського Союзу оголосить рішення у справі щодо захисту даних, що може означати початок важких часів для Facebook та інших інтернет-велетнів…
|
Небезпека виникнення пожеж
2015-10-02 03:02:14
З настанням похолодання значно зростає небезпека виникнення пожеж в житлових будинках. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням періоду експлуатації печей, електронагрівальних приладів, та необережного поводження з вогнем.
|
Про прощання з життям: у Данії існує служба, що виконує останні бажання невиліковних людей.
2015-10-02 01:45:07
У 2006-ому році в Данії, водій швидкої допомоги перевозив пацієнта з однієї лікарні до іншої.
Пацієнт - смертельно хвора людина, що провела три місяці поспіль на лікарняному ліжку. Під час поїздки він дуже хотів побачити канал Влардінген востаннє. Він хотів трошки побути на сонці та вітру, відчути запах води, перш ніж знову повернутися до лікарні.
|
Уряд виділив 140 млн грн на "шерифів" в українських селах
2015-09-23 05:59:57
Уряд передбачив 140 млн грн на реформування служби дільничих міліціонерів у невеликих населених пунктах
|
Молодь витрачає на селфі 54 години на рік
2015-09-23 04:20:29
Згідно з дослідженням компанії Luster Premium White, мілленіали (покоління, що народилося в 90-х - початку 2000-х) витрачають на селфі у середньому 54 години на рік
|
У коломиї розташується гірсько-піхотна бригада
2015-09-23 02:50:02
22 вересня голова облдержадміністрації Олег Гончарук зустрівся з командиром новоутвореної 10-ї гірсько-піхотної бригади, Героєм України, підполковником Василем Зубаничем.
|
За скільки годин можна заробити на новий iPhone 6 в різних країнах світу (інфографіка)
2015-09-23 12:50:31
Швейцарський фінансовий холдинг опублікував рейтинг, в якому підраховано кількість годин, які доведеться пропрацювати середньостатистичним жителям різних міст для того, щоб дозволити собі iPhone 6 (16GB).
|
ООН оприлюднила шокуючий прогноз щодо біженців у Європі
2015-09-22 06:39:49
850 тисяч біженців приїдуть у ЄС впродовж наступних двох років. І це лише мінімальні розрахунки, які оприлюднили в ООН.
|