Меблі для СТАЛІНА

Наприкінці 1947 року бригада косівських майстрів виготовила набір різьблених меблів для кабінету радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Офіційно подарунок з Гуцульщини вважався приуроченим до тридцятої річниці так званої великої жовтневої революції, яку в післявоєнному Радянському Союзі святкували з особливою помпезністю. Однак, виготовлені косівськими різьбярами меблі повезли до Кремля лише у грудні, незадовго до дня народження "вождя, учителя і батька радянського народу" Йосипа Віссаріоновича Сталіна.

Тогочасна обласна преса називала роботу гуцульських майстрів не інакше, як "Подарунок для Сталіна". Зараз невідомо, чи сидів самодержець радянської імперії у різьбленому кріслі за по-мистецьки виконаним столом, чи брав до рук спеціально зроблену для нього гуцульську файку. Зрештою, для радянського диктатора важливішим був символічний підтекст подарунку: він приймав його в ранзі переможця світової війни як піднесення від іще одного упокореного народу.

Майстри косівської артілі "Гуцульщина", які працювали над меблями для Кремля майже цілий рік, були переконані, що їхню роботу прийматиме особисто Сталін. Як пригадував мешканець села Річки 80-річний Василь Якович Тонюк, єдиний із бригади різьбярів, який живе до сьогодні, умільці дуже переживали, щоб їхня робота сподобалася владному замовникові.

Василеві Тонюку у той час ішов дев’ятнадцятий рік, але він вже мав досвід роботи різьбяра, бо ще від 16 років разом з батьком працював у косівській артілі, якою керував відомий різьбяр Микола Кіщук. Саме Кіщука, якого у той час для колориту навіть обрали депутатом Верховної Ради УРСР, офіційна преса називала ініціатором створення подарунку для Сталіна. Хоча насправді ідея, звичайно, визріла у кабінетах обкому та райкому партії. Невипадково очолював делегацію, яка супроводжувала різьблені меблі до Кремля, секретар Косівського райкому КП(б)У Матвій Дерев’янко.

За словами Василя Тонюка, голова артілі оголосив майстрам, що надійшло замовлення з Москви, після чого бригадир призначив кожному його ділянку роботи. Попри відверто партійне замовлення, ніякої радянської ідеології майстрам не нав’язувалося. "Там були тільки гуцульські орнаменти, ніякої радянської символіки робити нам не наказували", – пригадував у розмові з репортером "ГК" Василь Тонюк.

Як розповіла дослідниця гуцульських народних промислів, завідувач організаційно-методичного Центру "Культура Косівщини" Лариса Березка, кабінетний набір меблів для Кремля складався з 23 предметів і над його виготовленням трудилося аж вісімнадцять майстрів артілі "Гуцульщина".

"Розробляв ескізи, за якими оформлялися роботи, Володимир Гуз, родом зі Стрия, він був тоді головним художником, – розповідала репортерові "ГК" пані Лариса. – А вся робота виконувалася бригадами з Косова і Річки. Річківські майстри, якими керував бригадир Медвідчук, здебільшого робили інкрустацію перламутром, кольоровим металом, бісером, якою вони здавна славилися".

В основному меблі були зроблені із грушевого дерева, але майстри оздобили вироби вкрапленнями й інших порід: сливи, бука, дуба. За гуцульським звичаєм, ніяких цвяхів для кріплення дерев’яних частин не використовували.

До комплекту входив головний стіл із письмовим приладдям (чорнильницею, прес-пап’є тощо), приставний стіл, три крісла та дев’ять стільців, книжкова шафа, столик для телефонів. Особливими родзинками були настільна лампа з різьбленим абажуром та правдива гуцульська файка.

"Люльку для Сталіна робив мій батько, – пригадував Василь Тонюк. – Ми знали тоді, що Сталін любить курити тютюн, тому зробили такий набір – з люльки і попільниці".

Доповнював меблевий гарнітур від косівських майстрів величезний ворсовий килим, витканий в артілі імені Шевченка, якою керував тоді народний майстер Федір Баб’юк. Завершальним штрихом були дві різьблені рами для картин, які мали б прикрашати робочий кабінет Йосипа Сталіна. До речі, того року Сталіну з нагоди річниці революції подарували одразу три картини. Від президента Польської республіки — роботу Войтека Коссака "Кривава неділя в Петербурзі", від югославської делегації — картину Пайє Йованевича "Македонка", а шведські громадяни Ашберг і Магнуссон презентували живопис російського художника Петра Верещагіна "Нижній Новгород".

Робота над кремлівськими меблями Василеві Тонюку запам’яталася тим, що дала йому можливість успішно, як би тепер сказали, "косити" від кількох призовів до радянської армії. "Я вже був у військкоматі, мали мене забирати до війська, – пригадував майстер. – Але прийшли люди з райкому, сказали, що я працюю в артілі і маю відповідальне доручення від Сталіна. Поки не виконали роботу, служити до війська не йшов".

Виявляється, влада завжди досить поблажливо ставилася до народних умільців. Як розповіла пані Лариса Березка, за німців косівські різьбярі так само отримували великі замовлення і багато виробів в роки війни були вивезли до Німеччини. "А за Австрії майстрів взагалі не брали до війська, – розповідала дослідниця. – Був випадок, коли одного умільця вже на половину поголили по-рекрутському, аж прийшов наказ від влади відпустити його, і він так і вернувся додому напівпоголений".

Василеві Тонюку відслужити у війську таки довелося. Службу він проходив аж у Бурятій. І треба ж такому трапитися, щоб, повертаючись після демобілізації додому, у 1954 році Василь ще раз побачив меблі, які він робив зі своїми колегами з артілі. Чекаючи пересадки на потяг у Москві, він пішов оглянути столичні музеї і в Державному музеї революції у виставковому залі побачив гарнітур на експозиції.

Для зберігання подарунків Сталіну існували окремі фонди, з яких укладалася виставка, яка працювала в цьому музеї від 1939 до 1955 року, коли було остаточно розвінчано культ його особи. До речі, за час сталінізму зібралася така величезна кількість цих "виявів всенародної любові", що в 1957 році експозицію подарунків збиралися перенести в експозиційні зали одного з найбільших музеїв усередині Кремля — Оружейної палати. Однак встановити, як доля гуцульського гарнітуру склалася далі, поки що немає можливості.

Відомо, що приймав подарунок у гуцульських майстрів не особисто товариш Сталін, а хтось із трохи нижчих за рангом партійних функціонерів. Василь Тонюк каже, що йому переповідали, що у Кремлі до майстрів вийшов головний комуніст України Лазар Каганович. Офіційна преса пише, що зустрічав делегацію з Гуцульщини секретар ВКП(б), начальник управління кадрів Олексій Кузнєцов. До речі, через неповних два роки після прийому гуцульської делегації товариша Кузнєцова, звинуваченого в організації внутріпартійного перевороту, заарештували і розстріляли за наказом Йосипа Сталіна.

...За свою роботу косівські майстри отримали щедру, як на той час, винагороду. Для райкому партії з Москви передали автобус. Голова артілі "Гуцульщина" Микола Кіщук отримав там новенький "Москвич". Решта майстрів були винагороджені відрізами вовняної матерії на костюми. А піонери 5-А московської школи №124, скориставшись нагодою, передали через гуцульських делегатів вітального листа "друзьям Прикарпатской Украины".

Автор: Богдан СКАВРОН
Джерело: "Галицький Кореспондент"
Обговорити на форумі