Про Україну, українців, про честь, про славу, про народ!

Репліка на публікацію в газеті "Україна молода" Степана Хмари.

Усе своє життя мала за кредо – не вступати ні з ким у суперечки, не відповідати на різні випади злих і недобрих людей тим же, а краще покластися на час, який усе розсудить, і це буде найкращою відповіддю їм. Але останній час став урожайним на неприємності, і чашу терпіння переповнив лист Степана Хмари про мого чоловіка Левка Лук’яненка.

Лист написаний із великою зневагою. Підбиті брехливі "підсумки" за все Лук’яненкове життя. І то ким? Не комуністом, не москалем, не євреєм, не грузином. Українцем, ще й патріотом, за його словами. У листі Хмара дозволив собі змішати особисте, сімейне, політичне – усе, що стосується і не стосується Лук’яненка. "Не шановний", "аморальний", "неблаговидні вчинки" і ще купу таких епітетів не пошкодував Лук’яненку Хмара. Шановний читач ще раз постарається перечитати "Україну молоду" або ще деякі ЗМІ, які із цікавістю передрукують. Це ж новина! Сенсація. Сьогодні таке є найцікавішим. Жахи на дорогах, убивство, зґвалтування, наркоманія. І ще політична ситуація. А тут уже так наввипередки розказують про свої розбіжності і хизуються з таким смаком, наче їдять білий хліб із червоною чи чорною ікрою в час голодівки. Не з болем, не з жахом, не з тривогою, а смакують, роздираючи народ надвоє, начетверо, на своїх і чужих, на кращих і ще кращих, на сміхунів і сміхотворних. Хочуть розсмішити народ, розізлити, настроїти всіх проти всіх. Та тільки одному народу і не до сміху, і вже й не до плачу.

Але повернуся до Хмари. Його вигадкам немає меж. Він згадав трагедію на дорозі 1992 року. Це сталося не з вини Лук’яненка. Поруште справу і не говоріть неправди. Комісії декілька разів виїздили на місце трагедії. І жінка померла від розриву серця. Справу закрили тому, що не було його провини. Тоді, коли ще вся влада була комуністична, якби він був винен, його із задоволенням відправили б у камеру. Ви забули, як вас у цей період заштовхували в лук’янівську тюрму і хотіли посадити? Не грайте на нещастях, це негідно людини взагалі. А ще запам’ятайте – Лук’яненко ніколи ні перед ким не плазував. А послом поїхав, бо ж ніхто з демократів у 90-их роках не знав англійської мови, крім Лук’яненка і Головатого. А його культура, поведінка і тактовність можуть бути прикладом для студентів Дипломатичної академії. І Лук’яненка хіба вороги і свої зависники можуть обмовити. І їх, на щастя, мало. Окремі. А ви брехали завжди на нього. 1991 року перед комуністами у Верховній Раді обкладали його матюками, потім вигадували, що Олег Данилейко – мій брат і що Лук’яненко взяв його секретарем в УРП, хоча це абсурд.

Зараз вигадали про "лексус", якого не тільки ми, а і в нашій великій родині ніхто не має; що він клянчив за дочку перед Юлією Тимошенко. Де ви таке взяли? Побійтеся Бога! На відміну від вашої дочки, яку ви відправили ще в 90-их до Канади, мої діти й онуки в Україні. Їх багато, і всі вони патріоти, бо навіть при багатодітній сім’ї (в однієї дочки п’ятеро дітей) не виїжджають з України, хоча статки їх невеликі. Вони всі розумні, закінчили вищі навчальні заклади і працюють тут на благо свого народу і для України.

У мене цікаве запитання: звідки ви обізнані так в усьому? Ви подали таку розлогу характеристику діям уряду і нашій родині, наче кожен день буваєте в Кабінеті міністрів і в нашій сім’ї. А як я розумію, ви навіть не є народним депутатом України і десятки років не спілкуєтеся з Лук’яненком. Ви навіть не сиділи з ним ніколи в камері для політв’язнів. Він, правда, сидів за антирадянщину, а не за зуби.

Хто замовив і дав таку чорну інформацію вам чи ви й самі до того можете додуматися? А сивому чоловікові вже не личить так брехати! Ви не читаєте книжок Лук’яненка. А він написав понад десяток і про минуле, і про сьогоднішнє. Книга "Незнищенність" уже вийшла декількома виданнями, там багато написано про новітній помаранчевий період. Лук’яненку ніколи не була байдужа доля України, він хотів би, на відміну від інших патріотів, виправляти помилки влади, а не втішатися ними.

Я не буду торкатися політичного боку, загального стану України та життя її народу. Народ повинен сам дати оцінку своїм керманичам. І він це зробить. Так сталося з киянами на дострокових виборах у місті Києві. Вони обрали, кого захотіли (з допомогою Президента). Черновецький виявився "найдостойнішим" для киян, ще й державний орден отримав. Додеребанюють Київ! Упевнена, так учинить народ України і на дострокових парламентських, і президентських виборах, якщо буде смакувати все, що йому подають наші керманичі, а не захоче плюнути їм в обличчя і сказати: годі! Ми варті кращого, гіднішого життя! Ми обирали вас не для того, щоб ви стали неприступними і супербагатими, а щоб ми і наші діти гідно жили. На майдані стояли проти брехні і неправди, за справедливість!

Надія Лук’яненко, дружина Левка Лук’яненка, 25 вересня 2008 року

Джерело: "Коломийський вісник"
Обговорити на форумі