Ендрю НАҐОРСКІ: Найбільша помилка ГІТЛЄРА

Tomasz NOWAK: Історики досі сперечаються, чому в 1941 року совєти дали захопити себе зненацька? Їхня розвідка мала численних агентів, на стіл до СТАЛІНА лягали рапорти.

Andrew Nagorski: Це було пов’язано з маніями СТАЛІНА, який, як кожен тиран, хотів, щоб реальність пристосовувалася до його уявлень. Він усвідомлював, що не готовий до протистояння німецькому вторгненню, отож переконав сам себе, що до війни не дійде. Принаймні не в 1941 р. Він поводився, як типовий параноїк. Чим частіше його шпигуни інформували про німецьку атаку, – що підтверджували також Лондон і Вашингтон, – тим більше він підозрював, що це пастка, метою якої є те, щоб спровокувати совєцько-німецький конфлікт. Звісно, британці хотіли, щоб СССР опинився у стані війни з ГІТЛЄРОМ. Але виснувати з цього, що всі агенти обдурюють, було нераціональним. Крім того, німецькі війська були розташовані вздовж кордону, сигналів про вторгнення було безліч.

Tomasz NOWAK: Деякі історики, скажімо, Віктор СУВОРОВ, переконують в існуванні таємного совєцького так званого превентивного плану атаки на Німеччину. Доказом мало б бути зокрема розміщення совєцьких дивізій на передових позиціях.

Andrew NAGORSKI: Я не поділяю цієї думки. У нас є спогади МІКОЯНА та інших членів Політичного Бюро КПСС, ніхто з них не подав жодних доказів на підтримку теорії про превентивну атаку. Навпаки, вони свідчать про цілковиту несподіванку для СТАЛІНА звістки про німецьке вторгнення. Була інша причина, чому СТАЛІН пересував війська на захід: він хотів повною мірою контролювати простір, зайнятий згідно з пактом РІБЕНТРОПА-МОЛОТОВА. Така дислокація позбавлена сенсу у разі масштабної військової конфронтації.

Tomasz NOWAK: Як зреагував СТАЛІН на звістку про німецьку атаку?

Andrew NAGORSKI: Спершу він заперечував факти. Навіть коли німецький посол прибув, щоб поінформувати про війну, СТАЛІН думав, що це непорозуміння. Коли виявився розмір катастрофи, він виїхав на дачу і відмовився виступити із зверненням до народу. У такий момент від лідера чекають, що він висловиться. Але СТАЛІН мовчить і довіряє МОЛОТОВУ виголосити першу промову. Коли делегація Політбюро прибула на дачу, СТАЛІН думав, що його хочуть заарештувати. Коли він зрозумів, що прийшли доручити йому командування, прокинувся і почав діяти як лідер.

Тomasz NOWAK: Чому в такий зручний момент ніхто не спробував його усунути або вбити?

Andrew NAGORSKI: У мить німецької атаки запанував хаос. Армія і суспільство були залякані під час Великої Чистки 30-х років, коли загинули майже всі вищі офіцери. Ніхто не хотів протестувати, Політбюро інстинктивно чекало наказів СТАЛІНА. Повалення його вимагало б певної мужності та організації. Це було неможливо в тих умовах.

Tomasz NOWAK: Чи Німеччина справді переважала Червону Армію?

Andrew NAGORSKI: Моральний дух Вермахту був високий. Нещодавно він здобув низку перемог у Польщі, Норвегії, Бельгії, Франції, Югославії. Здавалося, що ті генерали, які мали сумнів щодо політики ГІТЛЄРА, були дискредитовані. Але надмірний оптимізм призвів до великої помилки, якою був початок вторгнення 22 червня. Рівно 129 років тому на Москву вирушив НАПОЛЄОН. ГІТЛЄР був переконаний, що ще до початку зими здобуде перемогу. Крім того, його армія не була така сучасна, як усі гадають. Її устаткування тягнули 750 тис. коней, які не витримували умов, щодня гинули тисячі тварин. Росіяни сконструювали кращі танки, особливо T-34, але в ранній фазі совєцькі війська були наражені на масовий удар і розгромлені. Також багато громадян СССР казали собі: ми жили під терором, може новий окупант буде не гіршим? Спершу дух совєцьких солдатів був низьким, вони масово здавалися в полон. Якби ГІТЛЄР заявив тоді: не будьте брутальними з цивільним населенням і полоненими, тоді все могло б відбутися по-іншому. Але совєти швидко зрозуміли, що капітуляція перед Німеччиною – це майже смертний вирок.

Tomasz NOWAK: Якою була найбільша помилка Гітлера?

Andrew NAGORSKI: ГІТЛЄР мусив би триматися первісного плану й атакувати СССР на місяць раніше. Відтак стратегічну помилку було вчинено після виходу на лінію Смоленська, наприкінці липня 1941 р.: до Москви залишалося тільки 400 км, і генерал ҐУДЕРІАН наполягав на атаці на столицю СССР. Психологічне значення її захоплення було б величезним. Але ГІТЛЄР відхилив думку генералів і звелів їм спочатку здобути Київ. Атака на Москву (операція "Тайфун") почалася лише 30 вересня. Незабаром погода змінилася, німці мусили воювати також із болотом і морозом. І наступна річ: у жовтні СТАЛІН дізнається від свого агента в Токіо, Ріхарда ЗОРҐЕ, що Японія не приєднається до вторгнення. ЗОРҐЕ переслав інформацію, що японських солдатів одягнули в тропічні мундири. Це означало, що вони не атакуватимуть Сибіру. Тепер СТАЛІН знав, що може забрати 400 тис. солдатів із Сибіру і кинути під Москву. Вони були добре екіпіровані й прибули в момент, коли оборона Москви був зведена майже до нуля.

Tomasz NOWAK: Чому ГІТЛЄР зволікав із атакою на Москву?

Аndrew NAGORSKI: Тут ми вступаємо у сферу психоаналізу. ГІТЛЄР мав манію на пункті України, яку вважав невичерпним джерелом сировини й зерна. Тим часом німці могли зайняти Москву: вони здобули б її, якби вирушили просто зі Смоленська. Окрім проблеми погоди, СТАЛІНУ не вистачало б часу, щоб перекинути підкріплення із Сибіру. Одразу після здобуття Києва кілька німецьких армій підійшли було до Москви, але їм уже забракло сил і бажання атакувати далі. Потім, у листопаді, совєцький опір зміцнів. Але й далі то був небезпечний період, Москва була за крок до капітуляції.

Tomasz NOWAK: Що б означало її захоплення?

Andrew NAGORSKI: Деякі історики вважають, що СССР програв би війну. Як на мене, це занадто гучна заява. Багато заводів були перенесені на схід, Куйбишев став резервною столицею. Але падіння Москви, без сумніву, продовжило б війну. Припустимо, що решта Червоної Армії була б змушена відступити далі на Схід, реорганізація армії й мобілізація резервів зайняли б чимало часу. Війна тривала б довше також для союзників. Тривалішою була б окупація Польщі. Наслідки для єврейського населення і польського суспільства були б іще трагічнішими. Втримання Москви мало колосальне значення. Уперше бліцкріґ вдалося спинити. Зникла певність у тому, що ГІТЛЄР непереможний.

Tomasz NOWAK: А як пережили битву цивільні?

Andrew NAGORSKI: Найбільш драматичним був день 16 жовтня: Москву охопила паніка. Гадали, що німці от-от увійдуть. Тривала евакуація, службовці виїжджали, з’явилися чутки, що СТАЛІН покинув місто. У столиці тоталітарної держави трапився крах закону й порядку. На вулицях не було міліції, НКВД палило документи на Луб’янці, люди грабували крамниці та нападали на авто з біженцями. Скидали портрети ЛЄНІНА й СТАЛІНА. Частково причиною було бажання уникнути німецьких репресій, але дехто чинив це з радістю. Все це дає образ міста, який відсутній в офіційних описах. Через це також російські історики мало говорять про битву за Москву. Вони одразу ж переходять до Сталінграда й Курська. Надто багато фактів вони прагнуть приховати.

Tomasz NOWAK: Вони не хочуть про це говорити, хоча минуло 67 років: це ще одне підтвердження тези, що в Росії бракує критичної оцінки історії СССР.

Andrew NAGORSKI: СССР не зазнав того, що переможена Німеччина після 1945 р., яка мусила визнати злочини, вчинені від імені усіх німців. Під час перестройки та в період президентства ЄЛЬЦИНА з’являлося чимало публікації, чимало росіян намагалися ознайомитися зі своєю історією. За ПУТІНА відбувся регрес. Не випадково в Росії в періоди ліберальної політики репутація СТАЛІНА завжди занепадає, але його оцінка виправляється в часи більш авторитарні. ПУТІН і МЕДВЄДЄВ прагнуть одновимірного погляду на російську історію, якою всі могли б пишатися. Вони вірять лише в авторитарну владу і не хочуть у Росії критичного мислення. Режими, які не люблять запитань про їхню актуальну політику, уникають також з’ясувань на тему минулого.

Довідка: Ендрю НАҐОРСКІ [Andrew NAGORSKI], нар. 1947 р., журналіст і письменник, майже 30 років був кореспондентом і редактором тижневика Newsweek, працював, зокрема, у Москві, звідки був усунутий за статті про БРЕЖНЄВА, Німеччині й Польщі.

Автор: Tomasz NOWAK
Назва оригіналу: Największy błąd Hitlera
Джерело: Tygodnik Powszechny, 21.10.2008
Переклав: Андрій ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі