Трисвято на Запрутті

День видався напрочуд сонячним і по-літньому теплим, справді бабиним. Він наче огортав усіх лагідним затишним теплом домашнього вогнища. А Запруття, яке цьогоріч найбільше натерпілося від повені, святкувало у четвер, 16 жовтня, таке довгоочікуване свято, хоч багато хто із тамтешніх мешканців довідається про нього, мабуть, лише з нашої газети…

Запруття знову ближче до Коломиї. Не було оркестру, не було жовто-блакитної стрічки, хліба-солі, дівчат у вишиванках і радісних мешканців навколишніх сіл. Тим не менше, відбулося офіційне відкриття тимчасового мостового переїзду через Прут, тобто, корницького моста, а приймальна комісія була доволі представницька: голова облдержадміністрації Микола Палійчук, голова райдержадміністрації Михайло Вінтоняк, депутати облради Петро Книшук, Володимир Кифорук, начальник райавтодору Петро Беспалько, головний лікар санепідемстанції Михайло Микитюк (обидва — депутати районної ради), начальник Коломийського РВ ГУ МНС Ігор Вацик, журналісти обласних і місцевих ЗМІ.

Хоча інформаційні дорожні знаки на той час стверджували, що проїзд через корницький міст відсутній, місцеві водії вже ним користувалися. Редакційна "Волга" теж однією з перших випробувала міст на міць. Тим не менше, відчуваєш і себе випробувальником, хай і всього кількадесяткілограмовим.

Пішохідне сполучення із запрутською зоною було налагоджене ще до першого вересня, але друга повінь і його змила; зате теперішній військовий міст витримає навантаження до 25—30 тонн. Будівельники чернівецької фірми "Трансміст" (див. також "ВГ" від 7 жовтня 2008 року "Якби погода "не помагала") постаралися на славу, працювали без вихідних і свят, попри всі погодні перешкоди. Він, звісно, не красень, але послужить не один рік, запевнили. А вже наступного року почнуть будувати новий капітальний, у ста метрах вище проти течії, на що є вже необхідна документація.

Тут же, на мості, журналісти влаштували прес-конференцію, розпитуючи керівників області, району. І тут несподівано лунко рознісся цокіт копит: чоловік на коні гонорово їхав у справах до Корнича.

Час і нам рушати до Дебеславців. Кавалькада представницьких авто проїжджає мостом. Тепер у тамтешні села не треба добиратися через Заболотів, спалюючи зайвий дорогий бензин, значно економлячи час і, тим самим, оживляючи життя цієї місцевості, що після повені зовсім не зайве.

І постала на руїнах школа. Лагідний вітерець закружляв у танку жовтогаряче листя, наче сама природа з розпростертими обіймами запрошувала дорогих гостей до білосніжного нового корпусу Дебеславцівської школи...

Ще за радянських часів тут почали будувати дитячий садок, звели стіни і добре, що встигли й дах звести. А потім — 16 років запустіння, навіть почали руйнуватися стіни. Ще якийсь рік чи два — і тут залишилися тільки б руїни.

Не відразу дебеславцівчани сприйняли ідею відреставрувати приміщення під новий корпус школи, хоч старе приміщення — ще австрійське, аварійне. Побоювалися, що через тимчасове так і не матимуть типової школи. Спротив вдалося подолати і вже за рік ПП "СЕМ" (керівник — Микола Біловол) будинок відреставрувало. Тепер тут також навчатимуться дітлахи з навколишніх сіл Ганнева і Залуччя, 85 учнів 5—9 класів Дебеславцівської ЗОШ І-ІІ ступенів. А молодшим ще доведеться освоювати ази грамоти й арифметики у старому корпусі.

Загалом, тепер у школі навчаються 140 учнів, хоча спискова їхня кількість — 220. Багато дітей надали перевагу школам у сусідніх районах — Снятинському і Косівському. Тепер, висловив сподівання директор школи Мирослав Николайчук, відповідаючи на запитання журналістів, вони повернуться у сільську альма-матір.

А керівник області Микола Палійчук повідомив, що в області 82 школи перебувають у аварійних приміщеннях і на реалізацію програми побудови нових чи реконструкції необхідно два мільярди гривень. Що стосується ж ліквідації наслідків стихійного лиха, то тільки мостів пошкоджено 440, але роботи з їх будівництва, як і інші, проводитимуться тільки за доброї погоди, — наголосив він, — щоб не викидати гроші на вітер.

Лунає шкільний дзвоник. Розпочинається урочиста лінійка. Шикуються в ряд і гості, згадуючи, певно, і себе в школярському віці. До присутніх на відкритті мосту доєдналися голова райради Дмитро Неміш, начальник райво Іван Терлецький із заступниками, депутат районної ради Михайло Підлетейчук, сільський голова Богдан Бойчук, генеральні директори "Дельти" Василь Вівчарик і телерадіокомпанії "НТК" Василь Дем’янюк та інші.

— Була школа столітнього віку — ще пращури вчились, — лунають слова коломийки про історію будівництва школи у виконанні учнів, — поки школу вимивали, ми по два тижні уроків не мали.

І було багато подячних слів, пісень, невеликий концерт шкільної самодіяльності, благословень на добру науку, подарунків. Голова облдержадміністрації пообіцяв облаштувати спортмайданчик, від райдержадміністрації і райради подарували ноутбук, керівник агроформування "Прут-генетик" депутат облради Петро Книшук вручив швейну машинку, уродженець села Василь Дем’янюк — кольоровий телевізор, були також грамоти і премії. Благословив присутніх і освятив приміщення отець Роман, настоятель церкви Святого Миколая.

Майже як на Йордан. А третє свято, приходять на згадку слова з різдвяної колядки, фактично й об’єднало ці два. Річ у тому, що цьогоріч Дебеславці мали би відзначати своє 555-річчя, але через стихійне лихо урочистості перенесено на наступний рік. Зрештою, чому б і не вважати відкриття школи і відновлення сполучення із "материковою" Коломийщиною ще й таким символічним святкуванням?

Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ, "Вільний голос"
Обговорити на форумі