друкувати


Ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2008-10-29 12:52:13

Бачить Бог, автор (на фото) дуже не хотів би займати політичну позицію, бо не варто філософу займатися тим, чим займатися є багато охочих. Але політичний дебілізм, економічна профанація, управлінська некомпетентність та бізнесова аморальність, на тлі світової кризи змушують це зробити.

Сьогодні політики багато говорять, що нинішня криза є фінансово-економічною. Не вірте їм, вони не розуміють, з чим стикнулися. Тільки адекватне розуміння цієї кризи дасть нам шанс її подолати. Більш за все ризикують в кризі ті, хто не розуміє або не хоче зрозуміти, з кризою чого вони мають справу.

Єдине, в чому деякі політики праві, це те, що ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння.

Отже, перш за все, нинішня криза страшна тим, що вона досі не супроводжується рефлексивним мисленням, що вона досі на стала предметом інтелектуальних зусиль осягнення. Це — складна криза, і вона вимагає складного розуміння. Всі намагання її спрощувати, будуть нею нещадно каратися.

Якщо попередні масштабні кризи були пов’язані або з перевиробництвом, або з масштабним перерозподілом капіталів, то нинішня — принципово інша. На відміну від попередніх криз ця криза глобальна, вона мультиплікується від країни до країни у світовому просторі, є повторюваною і циклічною у часі.

Нинішня криза це — криза цивілізаційна, це — криза глобальної системи споживацьких мотивацій. Ця криза — породження так званої західної цивілізації, що заснована на споживацькій системі мотивацій, яка стала глобалізованою.

Це криза дисбалансу мотивацій в різних країнах, що призводить до економічних диспропорцій. І саме західна цивілізація несе відповідальність за нинішню кризу, і саме вона буде найбільше потерпати від неї.

Уявіть собі розкручений маховик великої машини. Цей маховик буде обертатися тим швидше, чим більше енергії чи сили ви до нього прикладатимете. Але у будь-якого маховика є межа швидкості обертання, швидше якої він обертатися не зможе.

Якщо ви продовжуватимете збільшувати подачу енергії чи сили на межі його обертання, він може зламатися. Якщо його кріплення надміцне, то він почне самовільно сповільнюватися і далі буде то сповільнюватися, відходячи від межі, то пришвидшуватися наближаючись до межі, то знову сповільнюватиметься.

Тобто на межі обертання надлишкова сила чи енергія маховика гаситься силами, що виникають під час дуже швидкого обертання.

Якщо ви уважно подивитеся на графіки економічних підйомів та спадів впродовж останніх років, ви побачите ту ж саму картину, яку ми описали в прикладі з маховиком. Тобто щось подібне відбувається сьогодні з системою споживацьких мотивацій.

Вона побудована на запропонованій нами уявній моделі маховика, де сам маховик — це світова економіка, енергія — це наші бажання, що породжуються рекламою та демонстративним споживанням, а сила — це капітал, що вимірюється швидкістю його обертання взагалі, рівнем його накопичення в тому чи іншому місці та різницею розподілу його накопичення між різними місцями для світу взагалі.

Модель споживацьких мотивацій працює так: щобільше ми споживаємо, тим більше грошей і товарів для цього потрібно, тим більше реклама і демонстративне споживання породжують нових потреб споживання, тим швидше і вправніше ми намагаємося працювати, щоб ще більше споживати.

Але, як і у прикладі з маховиком, у системи споживацьких мотивацій є межа. За цією межею — на деякому рівні — виникає брак природних можливостей людини, межа психічної спроможності далі підвищувати рівень споживання, межа запасу духовності, для відтворення та розвитку якої починає не вистачати часу, бо він весь зайнятий працею та споживанням.

Так виникає водночас декілька накладених одна на одну криз, які поки що не розрізняються. От саме це накладення одна на одну декількох криз робить нинішню кризу такою страшною, бо подолання однієї кризи, не означає подолання інших криз.

Перш за все, це криза змісту системи мотивацій, яка найстрашніша, бо люди можуть жити і працювати, коли вони мають ясну мотиваційну перспективу. Коли виникає криза змісту мотивацій, а зміст реклами залишається незмінним, що б ви не робили, це знову породжуватиме кризу.

Отже, як це вам не здається дивним, але найперше, що потрібно зробити, це ввести жорстку і сувору цензуру змісту реклами. Криза змісту мотивацій потребує нового змісту мотивацій.

Мотивації старого світу: комфорт, гламур та розваги мають бути замінені новими: чесна праця, моральність, інтелектуальність. Принаймні такі мотивації повинні домінувати в рекламі та в змісті мотиваційних культурних продуктів в засобах масової інформації.

Той, хто першим зможе ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, матиме перевагу і вийде з кризи раніше. Хто і далі гратиметься в комфморт та гламур, буде жорстоко покараний.

По-друге, це криза дисбалансу різних політик щодо мотивацій в кожній окремій країні, який проявляється на світовому рівні у вигляді економічних диспропорцій. Тобто це криза не координації економічних кроків урядів різних країн, а криза координації саме управління політикою: тобто політики різних країн потребують підказок, що і як їм говорити своїм народам.

Ця криза вимагає введення світового політичного управління, бо координації економічної політики різних країн недостатньо. Якщо цього не зробити, криза повторюватиметься знову і знову, бо будучи не подолана у якій-небудь політично відсталій країні, де, наприклад, є політичний конфлікт, і політики не хочуть казати правду своєму народу, вона перекидатиметься з країни на країну, поки зрештою не опанує знову весь світ.

Така причина мультиплікації кризи від країни до країни. Зі всією серйозністю потрібно застерегти: гасла про "виживання країн поодинці" є хибними в самій своїй основі.

Уявіть собі, що країни роз’єдналися, вижили наодинці, потім знову почали відновлювати відносини одна з одною, і знову стикаються з тими ж проблемами дисбалансу, і з часом криза повертається.

Якщо ми хочемо, щоб машина працювала, ми не можемо розібрати її на деталі і добиватися, щоб працювала кожна окрема деталь, бо має працювати ціла машина. Глобальна криза потребує глобальної регуляції.

По-третє, і тільки по-третє, це криза фінансово-економічна. Це — верхня частина айсбергу. Намагання діяти винятково фінансово-економічними інструментами в нинішній кризі буде згубним не тільки для якоїсь окремої країни, а для світу в цілому.

Більше того, сама основа економічних мотивацій бізнесу має бути переглянута. Всі традиційні уявлення про економіку підлягають зміні: уявлення про норми прибутку, уявлення про швидкість обертання грошей та товарів, уявлення про рекламу як про двигун прогресу, уявлення про корпоративну політику та етику тощо.

Компетенція корпорацій підлягає обмеженню — особливо в сфері корпоративних стратегій транс-національних корпорацій та корпоративної етики всіх без винятку корпорацій.

Криза світової фінансово-економічної моделі, де панує свавілля корпорацій, потребує нової моделі, де пануватиме світова координація транснаціональних корпоративних стратегій та безпосереднє втручання держав у корпоративну етику, що пов’язана з мотивацією до праці.

По-четверте, глобальний світ, в якому ми живемо, пов’язаний інфраструктурами. Якщо виникають дисбаланси мотивацій та економічні диспропорції в глобальному світі і вони циклічно повторюються, то з часом криза починає мати інфраструктурний характер.

Це неодмінно призводить до того, що багато інфраструктур руйнується. Руйнування інфраструктур призводить до розриву зв’язків, поступове відновлення яких без глобального інфраструктурного управління буде вже неможливе.

Перша, друга, третя і четверта кризи, будучи накладені одна на одну, створюють циклічність кризи. Тобто, як тільки неадекватні політики в тій чи іншій державі намагаються подолати кризу фінансово-економічними інструментами, вона відступає в фінансовій сфері, економіка пожвавлюється, але будучи знову породжувана іншими причинам, криза знову відроджується.

Оскільки світова політика в цілому дуже консервативна, то на переконання політиків у справедливості пропонованих нами підходів потрібен буде час. Тому нам доведеться пережити не одну, а декілька циклічно повторюваних криз, кожна з яких буде не менш руйнівною, ніж попередня.

Отже п’ята криза — це криза концептуального бачення світу в сфері світової політики. Її буде подолати найважче.

Ми будемо переживати процес зміни світу. Переживатимемо його болісно, бо мало хто готовий до цих змін. Якщо політики вас дратують, не слухайте їх, думайте самі і довіряйте тільки компетентним думкам.

Не тримайте злість на роботодавців, не сподівайтесь на державний захист, не покидайте країну, бо нині всюди не краще. Не впадайте в паніку, бо вона заважає тверезо мислити. Думайте багато, думайте позитивно. Не бійтеся різких змін, які потрібні, дійте рішуче.

Захищайте сім’ю та дітей. Спілкуйтеся зі старими колегами та знайомими, не втрачайте з ними контакту. Підтримуйте ближніх, якщо ви живете краще, ніж вони. Якщо вас звільнили з роботи, і ви не знаєте чим зайнятися, займіться самоосвітою, читайте книги, працюйте за невеликі гроші, і не бійтеся зізнаватися у проблемах.

Виживання — це шанс для розвитку. Подолайте кризу всередині себе і допоможіть це зробити іншим. Ми — суспільство, і ми все здолаємо!

Автор: Сергій ДАЦЮК, Київ, Українська правда
Обговорити на форумі