друкувати


4 жовтня. Цей день в історії

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2014-10-04 10:30:10

День початку космічної ери людства. Проголошений Міжнародною федерацією астронавтики у вересні 1967 року.

4-10 жовтня – Всесвітній Тиждень Космосу. Проводиться згідно з резолюцією 54/68 ГА ООН від 6 грудня 1999 року в ознаменування внеску космічної науки і технологій у поліпшення умов життя людини на Землі. 4 жовтня 1957 року у СРСР здійснено успішний запуск першого в світі штучного супутника Землі. 10 жовтня 1967 року набрав чинності Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла. Україна приєдналася до цього Договору 22 травня 1967 року.

Міжнародний день захисту тварин (Міжнародний день тварин). Відзначається в католицьке свято – День Святого Франціска Ассізького, італійського проповідника, засновника ордену францисканців за рішенням Міжнародного конгресу прибічників руху на захист природи, що проходив у 1931 році у Флоренції.

Всесвітній день спостереження птахів. Відзначається в перші суботу й неділю жовтня з ініціативи Міжнародної організації охорони птахів і природи з 1991 року.

Мусульмани світу відзначають найголовніше свято – Курбан-байрам (свято жертвопринесення). Свято починається через 70 днів після Урази-байраму (10-го числа місяця Зуль-хіджжа, що є 12-м місяцем мусульманського місячного календаря), в день закінчення Хаджу (паломництва до Мекки) й триває три-чотири дні. Свято відзначається в пам’ять про те, як пророк Ібрагім (Авраам) хотів принести в жертву Богу рідного сина Ісмаїла (Ісаака), втім, Господь, випробувавши таким чином віру Ібрагіма, в останню мить послав архангела Джабраїла (Гавриїла) з баранчиком, який замінив жертву, тим самим врятувавши життя Ісмаїлові. В перший день Курбан-байрама після ранкового намазу заведено ходити в гості й приймати гостей у себе. Найпоширенішею жертовною твариною є вівця (хоча може бути й корова або верблюд). Принесене в жертву ділиться на три частини – дві з них роздають сусідам і бідним.

Національне свято Королівства Лесото – День Незалежності (1966).

Події дня:

420 років тому (1594) у Брацлаві (тепер Вінницька область) почалося антифеодальне народне повстання під проводом Северина Наливайка.

190 років тому (1824) під час війни за незалежність іспанських колоній в Америці мексиканський конгрес прийняв конституцію, згідно з якою в країні була встановлена республіка.

100 років тому (1914) в усіх головних газетах Німеччини під заголовком «До культурного світу» був опублікований так званий «Маніфест 93» – відкритий лист німецьких інтелектуалів (видатних діячів науки і культури), що виступили на захист дій Німеччини у Першій світовій війні. Серед 93-х підписантів були Вільгельм фон Боде, Зігфрід Вагнер, Август Вассерман, Герхарт Гауптман, Макс Клінгер, Макс Ліберман, Макс Планк, Макс Рейнхардт, Людвіг Фульда, Пауль Эрліх. Згодом багато хто з них висловлював жаль з того приводу, переконавшись у помилковості власної позиції.

95 років тому (1919) біла влада відкрила пряме залізничне сполучення Київ-Харків.

25 років тому (1989) у Києві була відкрита духовна семінарія. Новий середній навчальний духовний заклад був розрахований на чотирирічний курс навчання.

Ювілеї дня:

245 років від дня народження Олексія Андрійовича Аракчеєва (за ст.ст. – 23 вересня 1769–1834), російського державного й військового діяча. За царювання Олександра І був військовим міністром (з 1808), з 1817 – начальник військових поселень. Проводив реакційну політику, нещадно розправлявся з антикріпосницькими виступами (зокрема, в Катеринославській губернії у 1820 році), військових поселенців (повстання Бузьких козаків 1817, Чугуївське повстання 1819 року). Поняття «аракчеєвщина» надовго увійшло в мовний ужиток і стало символом усякого деспотизму й брутальної сваволі.

200 років від дня народження Жана-Франсуа Мілле (1814–1875), видатного французького художника ХІХ століття, одного з засновників славетної барбізонської школи. Автор жанрових композицій, пейзажів, декількох портретів (хоча за першим своїм фахом він портретист, але цей жанр ніколи не приносив йому творчого задоволення). Мілле був співцем важкого селянського життя й природи. Вся творчість художника присвячена цим темам. «Я селянин і нічого більше ніж селянин», - говорив про себе митець. Він народився в заможній селянській родині в невеличкому селі поблизу Шербурга. Помітивши неабиякий хист хлопчика до малювання, батьки зраділи й у подальшому всіляко сприяли синові у розвитку його митецьких здібностей. Художній майстерності Мілле навчався в Парижі. З 1940 року почав виставляти власні роботи в Салоні. У 35 років митець оселився в Барбізоні – селі (нині містечко) поблизу Парижа в лісі Фонтенбло, де мешкав до кінця життя. Нині там знаходиться приватний музей Мілле. Його картини надихали багатьох художників, зокрема, таких різних, як Ван Гог і Далі. Шедеврами Мілле є картини «Анжелюс», «Збирачки колосся», «Пастушка», «Збирачки хмизу», офорти («Смерть забирає селянина-дроворуба») .

80 років від дня народження Юрія Івановича Алікова (1934), українського сценариста, редактора. Лауреат Державної премії СРСР (1972). Працював головним редактором студії «Київнаукфільм» та у Німеччині. Автор сценаріїв різножанрових стрічок: «Мова тварин», «Люди на Землі», «Страх», «Люди і дельфіни», «Сталінський синдром» та ін.

75 років від дня народження Станіслава Сергійовича Зінчука (1939–2010), українського поета, перекладача. Автор збірок «Мозаїка», «Райдуга снопа».

75 років від дня народження Лариси Павлівни Скорик (1939), українського архітектора, громадсько-політичного діяча. Автор проектів ряду споруд у Львові, Івано-Франківську, Вінниці, Києві та інших містах України. Професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.

70 років від дня народження Валерія Семеновича Поркуяна (1944), українського футболіста, заслуженого майстра спорту з футболу (нападаючий), тренера футбольного клубу «Чорноморець» (Одеса), триразового чемпіона СРСР (1966–1968), володаря Кубку СРСР (1966). Бронзовий призер чемпіонату світу 1966 р. в Англії (3 гри, 4 голи), майстер спорту міжнародного класу.

Роковини смерті:

345 років з дня смерті Гарменса ван Рейна Рембрандта (1606-1669), голландського живописця і гравера. Твори Рембрандта сповнені життєвості, внутрішнього драматизму, філософського узагальнення. Характерний художній засіб – застосування ефектів світлотіні. Серед найвідоміших творів – «Урок анатомії доктора Тюльпа», «Нічна варта», «Старійшини суконного цеху», або т.з. «Синдики», «Повернення блудного сина», офорти («Сліпий Товій»), автопортрети. «Багато хто намагався наслідувати його, але свою таємницю він забрав з собою. Це була його власна таємниця. Конфлікт трагічного романтика зі світом розважливих мінгерів. Він був одним із найбільших романтиків світу, а народитись умудрився в ясній, пласкій Голландії. І до сьогоднішнього дня показують його будинок на околиці амстердамського гетто. Це не просто адреса Рембрандта, але і частина його духовної долі. Втеча від протестантської тверезості. Тусок і самотність вигнання. Пошуки пітьми, пошуки Сходу. Людина, зіткана з дивовижного поєднання глибоких роздумів, сенсуалізму, патетичності й страшного реалізму. В теплій напівтемряві його картин сяє коштовне каміння – і старече немічне тіло, бородаті голови талмудистів – і вологі, проникливі очі Сусанни, Син Людський – і обличчя людини; але передусім і понад усе – тривожна і жахлива, сповнена невимовного смутку душа людини. Величезна іронія долі: судячи з величезної кількості епігонів, він користувався у власній країні безумовним успіхом і, не дивлячись на це, помер у злиднях, неспроможним боржником; і чверть століття потому, його нащадки вимагають, аби honoris causa з художника Рембрандта Гарменса ван Рейна була змита пляма платонеспроможного боржника. Добрі люди з усього світу шанобливо юрмляться перед його картинами, зітканим з пітьми і блиску; але ці картини залишаються нерозгаданими. І мандрівник, котрий намагався побачити і осягнути таємницю малої нації хоча б по її мистецтву, зупиниться перед ще більш дивовижною: перед таємницею великого художника…» (Карел Чапек, «Картинки Голландії»).

155 років із дня смерті Карла Бедекера (1801–1859), німецького видавця і книгопродавця, організатора фірми в м. Кобленці (1827), яка спеціалізувалась на виданні географічних і туристичних путівників, що здобули міжнародне визнання.

110 років із дня смерті Фредеріка-Огюста Бартольді (1834–1904), французького скульптора, автора символу Америки – статуї Свободи (1886).

80 років з дня смерті Марії Костянтинівни Заньковецької (1854–1934), видатної української театральної актриси. У 1918 році, після смерті матері Марії Василівни Адасовської, Марія Заньковецька переїхала з Ніжина до Києва й оселилась у двоповерховому будинку своєї сестри Лідії Карнаухової (вул. Велика Васильківська, 121). У 1918-1922 роках Заньковецька разом з Панасом Саксаганським працювала в Народному театрі. Грала в українських п’єсах. Особливо популярною була «Наталка Полтавка», у якій велика актриса грала Терпилиху. Газета «Зритель» писала: «Игра П. Саксаганского (Выборный) и М. Заньковецкой (Терпилиха) производила ни с чем не сравнимое впечатление благородной старины, драгоценных реликвий. Избитая, истерзанная театрами «Наталка Полтавка», всеми заученная на память, жила в этих ролях в блестках юмора г. Саксаганского и в мелодраматическом драматизме М.К. Заньковецкой». Цікаво, що у червні 1918 року на прохання Міністерства народної освіти Української держави за гетьмана Павла Скоропадського М. Заньковецькій уперше було призначено пенсію. Актрисі було на той час 64 роки.

Торік пішов з життя Во Нгуен Зяп (Зіап; 1911-2013), в’єтнамський військовий і політичний діяч. Відіграв провідну роль у перемозі сил в’єтнамських комуністів над Францією і США. Збройні сили В’єтнаму під його командуванням у 1954 році завдали нищівної поразки французькій армії під Дьєнб’єнфу, що призвело до краху колоніальної системи Франції в Індокитаї. В 1968 році командував знаменитим наступом Тет проти американських сил у Південному В’єтнамі, що кардинальним чином повернуло хід війни (на сьогодні свято Тет є найголовнішим святом країни). Генерал був соратником Хо Ші Міна, допомагаючи останньому заснувати В’єтмінь – військово-політичну організацію. Останні 30 років життя високопосадовець провів у політичній тіні.

Джерело: Укрінформ