Історії, оповиті сигаретним димом, або Як коломияни кидають курити

Згідно зі статистикою, в Україні 9 мільйонів курці: курить кожен другий чоловік і кожна п'ята жінка.

При цьому практично кожен курець намагається або намагався позбутися цієї звички: хтось покладається на таблетки чи спеціальні пластирі, інші розраховують на власну силу волі чи книги-порадниці. Про свій досвід кидання курити ми поспілкувалися із коломиянами, для яких сигарети - це вже минуле. Їхні історії пропонуємо читачам із перших вуст.

Легкість, яку відчуває людина, кинувши курити, - ні з чим не порівняти

Віктор, 31 рік: "Я курив не довго, загалом десь років 7. Думка кинути з'явилася, коли зрозумів, що я багато курю. Перша спроба була провальною. До другої вдався, коли мене призначили на відповідальну посаду. Не маючи від­повідного досвіду, я пере­живав, хви­лювався і впіймав себе на тому, що на день у мене йде півтора-дві пачки цигарок. Це було явно забагато, тож я наважився покласти цьому кінець. Почитав в Інтернеті різні методики, але зрештою дійшов переконання, що тут не допоможуть жодні таблетки, все залежить тільки від твердого рішення це зробити. Отож наприкінці робочого тижня, в п'ятницю, я викинув останню пачку цигарок, залишивши тільки одну сигарету, зробив собі кави - і, попиваючи її на балконі, покурив востаннє. І все - більше не курив. Спочатку було тяжко: хотілося дертися на стіни, перші три доби я взагалі не спав; найважче було на роботі - взагалі не вдавалося зосередитися. Рятувався в цей час морквою, насінням соняшника та арахісом у шоколаді. Перші два тижні були жахливі, хоча кинувши курити, одразу відчуваєш велике полегшення - і фізичне, і моральне. А за три місяці вже взагалі забулося, як воно - курити. Так за чотири роки більше ні разу сигаретою не спокусився. Часом сниться, що палю, - але при цьому відчуваю докори сумління. І прокинувшись, ніколи не жалкую за цією звичкою: легкість, яку відчуває людина, кинувши курити, - ні з чим не порівняти".

 

Більшість подруг все ще курить, але мені то якось "попри мешти"

Ольга, 24 роки:"Я не була надто затятою курильщицею, але все-таки без сигарет обходитися не могла. А якщо в компанії, то ще більше курила. Але з часом дійшла висновку, що то якось не гарно, до то ж і по грошах не вигідно. Так я собі назбирувала аргументів проти куріння, доки готовність кидати цю справу не дозріла. Востаннє я курила, коли поїхала в гори: так важко було підніматись вгору, дихання "підводило", тож вирішила - досить. І досі переконана: головне, чітко для себе вирішити перестати курити раз і назавжди. Ця звичка більше в голові, ніж в організмі. Тим більше, я мала приклад мого батька, який одного дня прикурив сигарету, затягнувся - і не докурив, залишив у попільниці на столі, а біля неї - пачку сигарет.... Ходив і дивився на них, все не курив.... Так упродовж місяця протри­мався, "нерви здавали", але витри­мав і вже більше 20 років не курить. Тепер більшість моїх подруг курить, але мені якось "попри мешти", то їхня справа. Навіть кальян, який взагалі-то люблю, вже років 2-3 не курила...."

 

Кинув курити, коли дівчина почала позичати в мене цигарки

Михайло, 24 роки: "Я вирішив кинути курити, коли денна норма сигарет у мене зросла до півтора-двох пачок. І ще моя дівчина, тепер уже моя дружина, хоч і дорікала мені через неприємний запах, але попри те сама почала "тягати" в мене сигарети. З чужих слів знав, що кинути курити важко, а більшості взагалі не вдається. Так починав сумніватися в ефективності будь-якого засобу ще до того, як пробував його на собі. Але все-таки кинув палити - без жодних неприємних побічних ефектів, стресів - завдяки книзі Аллена Карра "Легкий спосіб кинути палити". Цей дядько викурював за день... 100 цигарок і кинув! Тож він знає, про що пише в книжці, й не дивно, що на мене вона подіяла. Вона написана таким чином, щоб читач-курець, дочитуючи її, розумів: куріння не дає людині нічого позитивного, насправді все задоволення від сигарети - ілюзорне. Цікаво, що, вже дочитуючи книжку, я почав відкладати її завершення. Тому що розумів: щойно перегорну останню сторінку, розпрощаюся з курінням назавжди. До речі, поки читаєш книжку - курити дозволено, а дочитаєш - зовсім не хочеться. Ну, не те щоб зовсім не хочеться, але перебороти себе можна. Ще зо два тижні трохи собі ностальгуєш за тим, а далі хмари повністю розвіюються. Я вже два роки не курю. Деколи сниться цей процес, але при цьому відчуваю тільки огиду".

 

Захотів випробувати себе - як довго я витерплю без цигарки

Юрій, 59 років: "Я почав курити у студентському віці, і спину цій звичці не було, як завжди буває в молоді роки: компанії, довгі нічні розмови в оповитій цигарковим димом кімнаті. За роки навчання звичка вкоренилася так, що навіть дивувався, як це хтось може жити без сигарет? При цьому я пробував кілька разів кинути, під впливом друзів чи знайомих, знову ж таки, за компанію. Але то було несерйозно: день-другий потерплю, розізлюся - і знову за своє. Та зрештою кинув курити я зовсім не заплановано. Ні з того ні з сього одного дня курю і раптом думка: а якщо зробити цю цигарку останньою? - точно, так і зроблю. Так і сталося. Це було 9 років тому - відтоді жодної сигарети. Це не було просто на початку, весь час хотілося знову взятися за своє. Але при цьому я хотів випробувати себе - як довго я витерплю без цигарки. І чим довше я тримався, тим менше мені хотілося закурити і зруйнувати свій "рекорд" без сигарети. Вирішальною для мене стала саме ця маленька хитрість: я не забороняв категорично собі курити, а сказав одразу - якщо захочу знову розпочати, я це зроблю; але зараз спробую утриматися - просто заради цікавості, скільки витримаю. А з часом я зрозумів, що зовсім не хочу знову починати курити".