Операція "Оптимізація" продовжується

Всеукраїнський процес оптимізації, котрий в народі асоціюється з рядом таких понять, як "скорочення, закриття, знищення", знайшов чергову жертву. У "Рік дитячої творчості" Міністерство фінансів надіслало Міністерству культури пропозиції з конкретними заходами для оптимізації мережі бюджетних установ. Мінфін вимагає довести плату за навчання у мистецьких школах до рівня "економічно обррунтованої, - не нижче собівартості плати за навчання".

Тільки факти

Мінкультури пропонують "розглянути питання про надання органам місцевого самоврядування та виконавчої влади пропозицій здійснювати реорганізацію та ліквідацію загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості". Окрім цього, уряд рекомендує не лише "оптимізувати загальне число годин навчальних планів", а й "продовжити роботи з оптимізації закладів культури", затвердивши "регіональні плани об’єднання навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту".

Міністр культури Леонід Новохатько, коментуючи новації уряду, сказав, що нововведення можуть набути чинності лише з 1 січня 2014 року, однак йому підлеглий начальник відділу аналізу та прогнозування діяльності навчальних закладів Мінкультури іван Походзей прогнозує, що зміни в оплаті запрацюють уже з нового... 2013 навчального року.

Що ж реально стоїть за цими вимогами уряду? Річ, як усі розуміють, в грошах, точніше, в потребі економити. Батьків намагаються змусити оплачувати не лише працю викладачів, а й узяти на себе весь фінансовий тягар, який нині несуть місцевий та Державний бюджети. Зокрема, самим оплачувати вартість оренди будівлі музшколи чи школи мистецтв, ремонт і зарплату вчителів, комунальні послуги тощо. Якою в такому разі стане плата за музичні школи чи заняття в центрах дитячої творчості, здогадатися не важко - непідйомною для більшості сімей. Це ж може і призвести до поступового закриття мистецьких шкіл.

Вимкнути світло в душі

- Я говоритиму з позицій викладача, який вболіває про майбутнє музикантів і майбутнє професійної музики взагалі, - каже Ольга Назаренко, котра працює в музучилищі ім. Дениса Січинського в івано-Франківську і веде клас спеціального фортепіано в школі педагогічної практики, де займається чимало обдарованих дітей. - У кожному населеному пункті є музшколи чи школи мистецтв, де є хореографія, художня школа тощо. Ця школа, як правило, є єдиним гідним осередком культури. Коли відбудеться "оптимізація", а це найчастіше - закриття, то можна собі уявити, яким буде майбутнє великої кількості дітей - їм просто вимкнуть світло в душі. Це по-перше. По-друге, завдяки цим школам ми відстежуємо талановитих дітей, які десь в глибинці, далеко від райцентру, завдяки батькам відвідують школу мистецького спрямування. Якщо шкіл не буде, підвищать оплату, то для талантів потрібні дуже одержимі люди, котрі б їх знайшли і підтримали. Ми втратимо дуже багато талантів, і з часом ця проблема буде відчутнішою. Третій момент - скорочення. Це ж відіб’ється і на середній ланці мистецької освіти, і на вищій - консерваторській. Якщо у два рази скоротять, то у два рази буде менше студентів у вищих навчальних закладах, а то й менше. Тобто ця проблема - "два в одному". і четверте - найболючіше. Для величезної армії викладачів, котрі працюють у цих школах, уявімо, чим це може обернутися. Бо музикант професійний віддає своєму становленню 17 років: вісім - музшкола, чотири - училище, п’ять - консерваторія. і всі ці роки щодня по три-чотири години треба займатися з інструментом. і такі люди опиняються просто на вулиці, бо базари переповнені, куди їм іти? ідемо подивимося виставу "На паперті Колізею"ѕ Хіба це вихід?! Україна ж назавжди відстала від світу в плані технологічному, а от культура і духовність - це те, чим ми можемо про себе заявити.

Альпійські лижі й скрипка - для еліти?

Не варто панікувати, переконаний директор Івано-Франківської музичної школи №2 ім. В. Барвінського іван Прокоп. Нічого загрозливого у процесах оптимізації, котрі неминучі, як постійне подорожчання, скажімо, продуктів у нашій країні, він не бачить. Щоправда, наголошує, що варто розрізняти оптимізацію і так зване переведення на самоокупність та радить не драматизувати ситуації:

- У нас було засідання колегії управління культури, ми обговорювали це питання, потім від усіх мистецьких закладів написали листи до Києва в усі найвищі інституції, де наголосили, що переведення на самоокупність - це абсолютно нереально для мистецьких шкіл. Ми розуміємо, що має бути економія, ми готові до змін і підвищення оплати за навчання, але в розумних межах. Треба розробити єдину шкалу, бо на рівні місцевого самоврядування хто як собі видумає, так і робить. Збільшувати оплату можна лише на 10-12 відсотків.

Найдорожчим інструментом у нас є гітара - 110 гривень і нема відбою від охочих, 95 гривень - фортепіано, скрипка - 50, найдешевше - заняття на духових, струнних і народних інструментах. і два уроки - інструмента, три-чотири - сольфеджіо, плюс ансамблі. Якщо перевести все це на самоокупність, то плата мала б становити 700 і навіть півтори тисячі гривень. На щастя, держава нині нам платить і зарплатню, і комунальні, і платить справно. Якщо говорити про оптимізацію, то все може відбуватися хіба що за рахунок скорочення годин, скажімо, кількості занять із сольфеджіо. Бо всі ми думаємо про економію, але не про дитину. Адже відбути ще три чотири години в музичній школі після занять у загальноосвітній - то для школяра велике навантаження. Тому тут варто подумати. Однак переведення дитячих мистецьких шкіл на самоокупність - це неприйнятно, бо тоді скрипка стане, як альпійські лижі, - тільки для еліти.

В Івано-Франківському міському центрі дитячої та юнацької творчості працює 63 викладачі різних мистецьких дисциплін. Тут наразі не існує фіксованої місячної платні за заняття. Батьки просто здають благодійні внески. Якщо заклад переведуть на самоокупність, то наплив дітей найімовірніше істотно зменшиться. Завідувачка бібліотеки того ж міського центру Наталія Гавриляк каже, що нині їхні працівники вже відчули на собі тенденції оптимізаційних процесів - за власні кошти купують канцтовари, передплачують періодику тощо.

З огляду на те, що в Україні невпинно скорочується так званий середній клас, неважко спрогнозувати: після завершення оптимізаційних освітніх новацій позашкільна мистецька освіта стане недосяжною для більшості українських сімей, хіба що поодинокі сім’ї матимуть змогу вчити дітей приватно, а загалом уроки музики, хореографії чи малювання для дітей замінять комп’ютерні ігри та "зависання" в соцмережах.