З оформленням земельної спадщини не зволікайте

"З чого починати, куди звертатись, якщо ми хочемо переписати на себе земельний наділ, який зостався нам у спадщину після смерті нашої матері? - запитує в листі до редакції житель с. Тулови Снятинського району Дмитро КОСТАЩУК. - Підкажіть, як правильно діяти. Бо є люди, котрі вже роками "успадковують" таким чином землю, що дісталась їм від померлих батьків, але так і не можуть довести ту справу до завершення".

Як повідомили нам у головному управлінні Держземагентства в області, стосовного того, куди звертатися, ймовірні два варіанти. Якщо ще не минуло шести місяців після смерті власника паю, то його спадкоємцям насамперед потрібно податися із заповітом чи з документами, які посвідчують майнові права їхніх батьків та родинні зв’язки, до нотаріуса, котрий зазвичай знає, що робити в цих випадках і спроможний залагодити справу у визначені законодавством терміни. Та якщо тих півроку вже минуло, то в такому разі необхідно спочатку вдатися до суду першої інстанції, щоби в ньому відстояти свої майнові права - є така формальна юридична процедура, і її потрібно пройти. А відтак знову ж таки треба звертатися до нотаріуса, але вже й з відповідним судовим рішенням на руках...

Власне, тяганина з переоформленням прав із власника майна на його спадкоємця здебільшого й виникає, як засвідчує практика, саме тому, що діти переважно не квапляться з "переписуванням" батьківського майна на себе, бо не знають про існування того піврічного терміну, або ж хоч і відають, та все одно через брак коштів чи з якихось інших причин зволікають з тим.

До речі, щодо вартості процедури. Як написав наш читач, "ціни за перепис до нового року були одні, а тепер, кажуть, пішли догори". Це не зовсім так. Річ у тім, що з 1 січня 2013 р., як і писала "Галичина" за 30 березня в матеріалі "Але державні акти зостаються чинними", діють нові правила реєстрації земельних наділів, які передбачають обов’язкове присвоєння їм відповідного кадастрового номера. А це платна послуга. Якщо, скажімо, ще торік під час "перепису" прав власності на земельний пай обходилося й без реєстрації його в Держземкадастрі, то тепер без цього не можна, що й додає витрат.

Взагалі, така новація, як запроваджена в Україні "подвійна легалізація" земельних наділів, у тому числі й селянських паїв, - адже, крім реєстрації в Дерземкадастрі, право власності на них ще занотовують до Державного реєстру речових прав на нерухомість - безумовно, внесе, точніше, як свідчать перші звернення до нашої газети з того приводу, вже вносить у повсякдення українців нову плутанину, завдає ще більшого головного болю і сприяє ще дужчому спустошенню їхніх гаманців. Тобто і в цьому разі вкотре переконуємося, що постійне "покращення" Азарова існує тільки на словах, як слушно зауважує й Д. Костащук. Схоже, відома приказка "що не діється, то все на ліпше" стосується всього світу, крім України.