Автостопом навколо світу за 3 роки

Поліна Дерковська й Артур Влодарчик приїхали до Коломиї не розглядати ошатні будиночки, які відносяться до польського періоду. Вони переслідують іншу мету. Пізнати людей у різних куточках світу, спробувати їх зрозуміти і таким чином стати ланкою, яка їх об’єднає, – саме така ціль покликала пару в далеку дорогу.

Незвичайним туристам по 27 років. Вони обоє родом з центральної Польщі. Їхня дружба почалася ще зі шкільної парти і триває вже 14 років. Останні 11 років Поліна й Артур зустрічаються. За ці роки вони здобули фах. Дівчина стала вчителем математики, а хлопець вивчився на програміста.

2005 року молода пара здійснила першу спільну мандрівку до Шотландії. Вони поїхали до родичів Поліни на півтора місяця. З того часу в них зародилася жага подорожувати і знайомитися з новими людьми. За сім останніх років вони побували у 15 країнах світу.

– Коли ти на одному місці, то життя складається з так званої рутини і буднів, – пояснює своє прагнення до подорожей Поліна Дерковська. – З дня на день все одне і те ж. Ти ходиш звичним маршрутом на роботу, у магазин чи куди-інде, все передбачувано і нецікаво. Одні і ті самі люди, будинки і вулиці. Під час подорожі все навпаки. Протягом одного дня стається багато цікавих несподіваних подій, нових зустрічей та корисного досвіду.

Згодом пара відважилася подорожувати автостопом та зупинятися на ночівлю у людей, використовуючи сервіс «каучсьорфінг». Так вони милуються світом протягом останніх чотирьох років. За цей час відвідали Хорватію, Чехію, Словаччину, Польщу, Угорщину, Болгарію.

Мрія побачити таким чином весь світ зародилася в обох. Сміливості додали однодумці, які в дорозі провели не один рік і свої враження детально описали у блогах. Вони відважилися лише тепер їхати вдвох світ за очі, не оглядаючись. Про гроші Поліна й Артур не хвилюються. Жартують, що переживати треба, коли вони є: їх треба витрачати, оберігати і примножувати. Без грошей більше волі і життя набуває іншого сенсу. Молоді люди кажуть, що певний бюджет і запас грошей вони мають, а при потребі можуть десь по дорозі підробити трішки і мандрувати далі.

Такий стиль подорожі, який обрали Поліна й Артур, – найбільш економний. Вони сподіваються на доброту людей, які зупиняться і підвезуть, а інші – довіряться і пустять у свої домівки на ночівлю. Натомість молодята пропонують свої відкриті щирі душі і серця.

Батьки вже звикли до мандрівок своїх дітей, але цього разу вони не на жарт схвильовані, тому що Поліна й Артур вирішили їхати навколо світу і аж на три роки. Батьківські серця передбачають не лише приємні відкриття, але й труднощі та перешкоди на шляху. Це не спинило амбітних і дещо наївних молодих людей.

Першою на їхньому шляху стала Україна, яка неабияк сподобалася. Всесвітньовідома українська гостинність таки справила враження на поляків. У Коломиї їх найбільше вразив центральний ринок, а саме бабусі, які є головним болем для влади та міліції. Вони продавали городину та дари лісу з радістю і щирістю. Поговорити наші бабусі теж люблять – ця риса Поліні і Артуру сподобалася найбільше.

Далі на шляху мандрівників – Молдова, Румунія, Туреччина, Грузія, Іран, вся Азія. Потім – кораблем до Австралії, а звідти – у Південну та Північну Америки. Їхні плани сягають далі. Після повернення додому вони планують одружитися, створити справжню міцну сім’ю та оселитися у затишному будинку неподалік від батьків.

– Це лише плани і вони легко можуть змінитися, – по-філософськи розмірковує Артур. – Після подорожі важко сказати що буде точно, тому що з новими знаннями і досвідом, здобутими у дорозі, ми можемо повернутися іншими людьми. У нас можуть змінитися погляди на багато речей і скоректуватися цінності. Кожна попередня подорож нас змінювала у кращий бік. Сподіваюся, що подорож навколо світу автостопом теж на нас позитивно вплине.