Про відзначення 16-ї річниці проведення грошової реформи в Україні

Основою створення стабільної грошової системи країни є її національна валюта. Тому закономірно, що своє прагнення мати власну валюту як невід’ємний атрибут незалежності Україна проголосила ще в липні 1990 року в Декларації про державний суверенітет. Місяцем пізніше це було зазначено в Законі України “Про економічну самостійність України”, нагадала заступник Голови Національного банку України Віра Ричаківська.

Після схвалення в 1991 році Верховною Радою України Акта проголошення державної незалежності Президія Верховної Ради України прийняла постанови “Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України” (10 грудня 1991 року) та “Про розмінну монету України” (2 березня 1992 року), в яких було визначено, що грошовою одиницею України є гривня, а її сотою частиною – копійка.

“Назва нової валюти вибрана не випадково. Україна має давні й сталі традиції грошового обігу, коли ще за часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції обмінної валюти, була гривня,відлита зі срібла або золота. Вдруге нові паперові гроші – гривні – були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року. Отже, наша сучасниця знатного роду – одна з найстаріших на планеті грошових одиниць”, – зазначила Віра Ричаківська.

За її словами, запровадження національної валюти проводилося в декілька етапів. Спочатку було введено в січні 1992 року в готівковий обіг тимчасову національну валюту – український карбованець (купони багаторазового використання). У той самий час обслуговування безготівкового обігу, на який припадала основна маса розрахунків між підприємствами і установами, здійснювалося рублем – грошовою одиницею колишнього СРСР. У листопаді 1992 року функціонування рубля в грошовому обігу на території України повністю припиняється і єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу стає український карбованець. У результаті Україна вийшла з рублевої зони і заклала вагомі правові основи для створення національної грошової системи.

Поступово український купоно-карбованець (незважаючи на свій тимчасовий статус) набув усіх ознак звичайної грошової одиниці,однак і увібрав весь негатив економічних проблем перехідного періоду: зростання дефіциту бюджету, гіперінфляцію, знецінення національної валюти.

“Одночасно в країні широко обговорювалися подальші шляхи проведення грошової реформи, адже вона мала стати не монетарним актом, а складовою загальноекономічної реформи, важливим фактором прискорення ринкової трансформації економіки”, – нагадала заступник Голови Національного банку України.

Під час підготовки до грошової реформи було проведено надзвичайно важку і відповідальну роботу щодо технічного її забезпечення,зокрема, виготовлення нових банкнот і розмінної монети, додала Віра Ричаківська.

“Починати довелося з нуля: Україна не мала необхідної матеріальної і технологічної бази для виробництва банкнотного паперу,обладнання для друкування банкнот і карбування монет. Тому на початковому етапі було вирішено виготовляти гривню та частину розмінної монети за кордоном. Перші зразки гривні (низьких і середніх номіналів) було виготовлено в Канаді фірмою “Кенедіен БенкНоут Компані”, розмінна монета карбувалася на Луганському верстатобудівельному заводі та на монетному дворі Італії. Банкноти номіналом 50 і 100 гривень виготовлялися на Мальті фірмою “Томас де ля Рю” (Великобританія). Ескізи українських банкнот підготували відомі українські художники-графіки: ілюстратор В. Лопата та дизайнер Б.Максимов ”, – розповіла вона.

Сучасна ж історія української гривні продовжилася на новоствореному унікальному виробництві – Банкнотно-монетному дворі та Фабриці банкнотного паперу в м. Малин. Перша черга Банкнотної фабрики введена в дію в березні 1994 року, Фабрика банкнотного паперу – у квітні 1997 року, Монетний двір після перебазування й модернізації перевезеного з Луганська обладнання – у квітні 1998 року.

Реалізація політики щодо стабілізації макроекономічної ситуації в Україні в період 1995 – першої половини 1996 року створила необхідні умови для проведення у вересні 1996 року грошової реформи і запровадження гривні. 25 серпня1996 року Президент України підписує Указ “Про грошову реформу в Україні”, у якому з метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ, забезпечення економіки стабільною національною валютою та відповідно до статей 99 і 102 Конституції України постановив з 2 вересня 1996 року ввести в обіг нову грошову одиницю – гривню, та розмінну монету – копійку і з введенням гривні припинити емісію українського карбованця та встановити термін паралельного використання в готівковому обігу купоно-карбованця та гривні з 2 до 16 вересня 1996 року.

“Основними цілями грошової реформи були заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця на повноцінну національну валюту – гривню, зміна масштабу цін, оздоровлення і впорядкування грошового обігу,подолання катастрофічних соціально-економічних наслідків знецінення грошей, створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку країни”, – зазначила Віра Ричаківська.

За станом на 2 вересня 1996 року Національний банк випустив в обіг 338,1 трлн. крб., з них 19,1 трлн. крб. залишалося в касах банків, а 319 трлн. крб. перебувало в готівковому обігу поза банками. Протягом реформи банківською системою було вилучено 97% емітованих до реформи карбованців (327,9 трлн. крб.). За цей самий період Національний банк України ввів у готівковий обіг банкноти гривні на суму понад 3,1 млрд. грн. Для порівняння за станом на 01.08.2012 у готівковому обігу країни перебувало готівки на загальну суму 219,5 млрд. грн., у тому числі банкнот – 217,9 млрд. грн. (2,6 млрд. шт.). У той самий час надходження готівки до кас банків за січень – липень 2012 року становили 778,3 млрд.грн. Загальна кількість банкнот на душу населення на вищезазначену дату становила 56 штук, а монет – 215 штук.

“Період, що пройшов з часу запровадження національної валюти, характеризувався складними процесами в економічному житті країни, спрямованими на утримання фінансової стабілізації, забезпечення внутрішньої стабільності гривні та закріплення позитивних результатів, досягнутих грошовою реформою. Однак і сьогодні гривня гідно тримає свої позиції. Національний банк України постійно працює над удосконаленням дизайну та елементів захисту банкнот гривні”, – розповіла заступник Голови Національного банку України.

За словами Віри Ричаківської, на сьогодні в обігу перебувають банкноти третього покоління – зразків 2003 – 2007 років. “Система захисту цих банкнот гривні розташована на одному рівні з системою захисту банкнот провідних країн світу. Так, наприклад, на банкнотах гривні (середніх та високих номіналів) для візуального контролю населенням уведені оптично-змінні зображення, що не імітуються за допомогою комп’ютерної та копіювальної техніки. Аналогічні захисні елементи запроваджено, зокрема, на банкнотах євро, доларів США (останніх серій) та рублів Росії”, – зазначила вона.

Рівень підробок банкнот гривні є одним з самих низьких. За підсумками 2011 року на 1 млн. шт. справжніх банкнот гривень припадало 3,4 шт. підроблених банкнот. У країнах Євросоюзу для порівняння згідно з інформацією Європейського центрального банку в Інтернеті (www.ecb.int), за підсумками 2011 року цей показник становив приблизно 46 шт. підроблених банкнот євро (у 2010 році – 55 шт., у 2009 році – 67 шт.).

У цьому році у нас вперше за останні 10 років частка готівки в обігу в загальній грошовій масі склала 27,9%. Це найнижчий показник за останнє десятиріччя, оскільки раніше він був на рівні 34 – 32%. Таким чином, якщо загальна грошова маса станом на 01.08.2012 складала 721 млрд. грн., то лише третина з неї – готівка. Це дуже позитивний тренд. Крім того, темпи зростання готівки в обігу уповільнилися і станом на 01.04.2012 у порівнянні з відповідним періодом минулого року скоротилися на 2,2%.

“З огляду на час, що минув після завершення грошової реформи, можна з упевненістю констатувати, що реформа була тим відліком часу, з якого Україна стала впевнено прогресувати як в питаннях фінансової стабілізації, прискоренні розрахунків, залученні готівки до банківської системи, так і утриманні стабільності загального стану економіки країни”, – констатувала Віра Ричаківська.