Василь Стефак репрезентував свою творчість

Відстань у 70 літ земного шляху пройшов відомий письменник, заслужений працівник культури України Василь Стефак. З нагоди ювілею він зустрівся з коломийцями в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського.

Василь Стефак народився у мальовничому закутку Коломийщини в селі Рунгурах. Маючи п’ять років, зажадав маленький Василь йти в школу «гризти граніт науки», але не взяли, бо ж малий! Як пригадує ювіляр, у другому класі пробудила матір в ньому письменницький запал. – Треба було виступати з віршиком на Новорічному святі, а я його ніяк не міг запам’ятати, – з особливою теплотою в голосі мовить Василь Стефак. – Мама тоді дорікнула мені, хіба я не здатен сам щось написати краще і милозвучніше. Потім вона мені надиктувала вірша, який мав шість строф. Я його легко завчив. З того часу весь час пробував творити самостійно. Як часто буває серед письменників свій творчий шлях розпочав з поезії.

Після закінчення школи життєва стежина пролягла прямо до Львівського державного університету ім. І. Франка, де вивчав журналістику. Потім наполеглива праця і впертість викарбували у ньому письменника всеукраїнського масштабу. Перша книжечка під назвою «Далекий птах» побачила світ 1973 року. Паралельно із журналістською діяльністю в газетах «Ленінська молодь» та «Комсомольськое знамя» Василь Стефак плекав у нотатниках зачатки своїх найвідоміших історичних романів, повістей, оповідань, в яких оголював правду про діяльність Української повстанської армії, зцілював віру в краще майбуття для України, живив допитливий розум інтелектуального читача.

Ще за радянських часів про Василя Стефака почули у владних верхівках. Його твори знайшли відгуки у найповажніших метрів літературної справи. У Києві було надруковано повість «День» (1977 р.), романи «Хочу журавля» (1980 р.) та «Що нового під сонцем» (1984 р.). Це був найпродуктивніший період у творчості прозаїка. За спогадами сивочолого чоловіка, тоді було набагато легше жити письменникові. – За гонорар можна було декілька років утримувати сім’ю і навіть вдавалося щось відкладати. Тепер літератори поставлені у значно жорсткіші умови. Крім того, що напишеш твір, треба знайти кошти на друк, а потім ще й самому реалізовувати книги, – розповів про реалії сьогодення Василь Стефак. При цьому оптимізму він не втрачає. Каже, що у валізах ще є багато чернеток, які чекають на достойне оформлення, а також у задумах автора написання ще двох романів.

У час нової доби в історії України Василь Стефак активно працював декілька років над романом «По той бік ночі», який вийшов друком у Львові 2006 року. Він зчинив чимало галасу довкола себе, привернув увагу знаних критиків, був висунутий на здобуття Шевченківської премії. Голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Євген Баран ось як висловився про ювіляра та про його роман «По той бік ночі»: «Це один із найкращих романів національно-визвольної тематики. На його тлі навіть «Чорний ворон» Василя Шкляра виглядає дещо вторинним. І хоча роман мав багато позитивних відгуків (приблизно 30), що для української ситуації є майже фантастичним, але премії він не отримав. Образ незламного борця за Українську державність Василя Небесійчука є одним з найперших справді героїчних постатей української літератури нової доби. І як такий, він відкриває галерею нового героя сучасної української прози, а то й залишається виїмковим героєм.

Василь Стефак не є тією людиною, яка буде себе популяризувати, не буде навколо себе здіймати «навколозоряну пилюку». Він залишається скромним, талановитим рядовим солдатом української літератури. І навіть його оцей зрілий творчий ювілей є цьому свідченням.
 
Я багатьох речей про Василя Стефака не знаю. Але знаю найголовніше – це один з тих небагатьох українських письменників, які є чи не єдиним виправданням цієї дикої варварської квазідержавницької доби. Єдиним виправданням, єдиним сумлінням, єдиною надією на українську національну весну.»

Василь Лизанчук, професор та доктор філологічних наук, накидав штрихи до портрету нашого краянина у статті «… Кайдани рвемо з наших душ». В ній він зазначив, що роман «По той бік ночі» є тріумфом у творчості Василя Стефака, до якого він йшов довгих 33 роки. «Це був період морального, громадянського, патріотичного визрівання. У творчості Василя Стефака яскраво простежується жертовна відданість Україні, усвідомлення, що треба боротися за незалежність до остаточної перемоги. … Роман Василя Стефака «По той бік ночі» пронизаний глибокою морально-гуманістичною ідеєю служіння Батьківщині. У ньому художніми засобами стверджується, що любов до України — акт найвищого діяльного духовно-національного самовизначення. Ница, продажна, зденаціоналізована людина втрачає доступ до найглибшого національного колодязя духу і священних вогнів життя. Така особина приречена на щезання.

Василь Стефак, сфокусувавши у своєму романі «По той бік ночі» політичні, ідеологічні, моральні, духовні, психологічні проблеми боротьби українців за соборну, незалежну державу, всебічно показує Українську Повстанську Армію як унікальне явище, масштабна боротьба якої не має аналогів у світі. Розпочавшись у 1942 р., УПА охопила майже всю Україну, сягнула Кавказу і Кубані. Останню криївку енкаведисти здобули в Івано-Франківській області 1957 р. Невтомний борець Ярема вийшов із підпілля у 1991 р. На щастя, ще живі деякі учасники тієї страшної війни, які можуть нині засвідчити нащадкам героїчну боротьбу національних бійців проти нацистської і комуністичної тоталітарних систем — найлютіших ворогів української нації.»

До коломийських читачів Василь Стефак завітав зі свіжими творчими здобутками. Книги «Примови проти темряви» та «Примха посеред літа» вийшли друком цього року у Львові. Автор зізнається, що вони готувалися до ювілею. В них читач знайде поетичні твори з раннього періоду творчості ювіляра і простежить літературний шлях до нині.

Під час тісного спілкування з публікою письменник розповів про наболіле, окреслив найголовніші проблеми сучасного суспільства, не оминув увагою стан української літератури. До розмови долучалися односельці та родичі, які приїхали розділити з ним приємні миттєвості. Вітали ювіляра коломийські колеги по перу. Василь Стефак отримав квіти з рук Михайла Негрича, голови Коломийської райдержадміністрації.

Зустріч видалася напрочуд динамічною та пройшла у невимушеній атмосфері дружнього спілкування. На святі виступили аматори художньої самодіяльності з різних сіл багатої на таланти Коломийщини. Наостанок Василь Стефак подарував деякі свої книги коломийським бібліотекам та побажав всім любити Україну та бути щирими патріотами своєї землі.