друкувати


Випалені земельні ділянки вкривають усе Прикарпаття

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2012-04-05 09:30:24

Суха тепла погода, котра уже другий день тішить прикарпатців, спонукала краян знову чимдуж взятися за господарювання на полях та присадибних ділянках. Результат – минулої доби на території області зареєстровано майже двадцять пожеж сухої трави, одного разу навіть горіла лісова підстилка. Причини таких загорань практично незмінні: необережність людей при спалюванні сухої трави.

Випалені земельні ділянки вкривають усе Прикарпаття. Часто можна спостерігати, як жовто-червона вогняна стіна із великою швидкістю мчить полем, залишаючи за собою згарище.

Придорожні смуги, шляхи обабіч залізниць, поля виглядають так, ніби тут щойно пройшла орда: випалена трава, згоріле торішнє листя, обсмалені стовбури дерев і кущів. Нині багато хто обирає саме цей спосіб, щоб боротися за чистоту і порядок.

Незважаючи на численні попередження фахівців Управління Держтехногенбезпеки в області, завчасне інформування і, зрештою, пожежі, котрі стаються щодня, прикарпатці не припиняють знищувати суху траву таким способом. До речі, штрафи за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю або її залишків передбачені у розмірі 170-340 гривень (з громадян) і від 850 до 1190 (з посадових осіб).

На жаль, досить часто нема кого штрафувати, бо, щойно винуватець пожежі бачить, як вогонь виходить з-під контролю, швидко покидає місце пригоди. А поки рятувальники ліквідовують пожежу, палія уже й слід простиг.

Загроза того, що вогонь під час спалювання трави стане неконтрольованим – далеко не найбільша проблема весняних пожеж. Згарища на місці полів, луків, скверів завдають непоправної шкоди природі та здоров`ю людей.

"Природа запрограмована на відновлення після зими, – пояснюють екологи. – І їй зовсім не потрібно в цьому допомагати. Трава сама перегниє за зиму. Дехто думає: якщо спалити сухостій, нова зелена трава буде рости швидше. Насправді це тільки обман зору. Зрозуміло, що на чорному попелищі зелені пагінці більш помітні, аніж під шаром сірого торішнього листя та трави. Але ж процеси росту починаються значно раніше. Усе починає рости під землею, коли ми цього ще не бачимо. А якщо підпалити стару траву, то, зрозуміло, це не на користь новій. Найстійкішим до вогню є бур`ян. Тому після весняних випалювань замість зеленої травички ми отримуємо суцільні будяки. Якщо у багаторічних рослин є ще шанс на виживання, бо їхні корені розташовані глибоко, то в рослин, які сходять з насіння, що засіялося восени, шансів відродитися практично нема".

Ще один украй небезпечний фактор спалювання сухої трави – їдкий чорний дим. Для людей, схильних до алергій, опинитися у зоні згоряння сухостою дуже небезпечно. Та найстрашнішим випалювання трави є в зоні міста, де на ґрунті і рослинах осідають важкі метали. Вдихаючи дим, люди отруюють свій організм. Крім того, спалюють не просто траву в містах, але й сміття, серед якого чимало пластику. На сільських полях можуть вигоряти залишки отрутохімікатів, які використовують для обробки ґрунтів чи рослин. Небезпечні продукти згоряння вітер здатен переносити на великі відстані, відтак можуть постраждати не лише безпосередньо палії.

Варто підкреслити, що весняні пожежі – це й підвищений ризик займання торфовищ. Такі загорання охоплюють великі площі і їх важко загасити, бо торф може горіти у всіх напрямках, незалежно від сили вітру. Навіть невеликий дощ чи снігопад не здатні загасити палаюче торфовище.

Коли горить торф, він спалює коріння дерев, які від цього можуть падати, а густий дим дуже небезпечний. Тільки десята частина пожеж на торфовищах стається через самозаймання. Здебільшого ж у цьому винні люди, які підпалюють суху траву.

До речі, після спалювання трави життя рослин і комах на цій території може відновитися не раніше, ніж через 5-6 років.

Управління Держтехногенбезпеки в Івано-Франківській області звертається до усіх громадян із настійним проханням не спалювати сухої трави та не провокувати виникнення пожеж, котрі завдають чимало збитків господарству краю.

Джерело: Управління Держтехногенбезпеки в Івано-Франківській області