У Гвіздці віднайдено копію Ченстоховської Богородиці

Віддавна шанованою в Галичині вважається Ченстоховська ікона Божої Матері. З церковних переказів відомо, що вона належить до 70 ікон, які написав святий апостол і євангеліст Лука. В Київську Русь чудотворну ікону приніс з великими почестями король Руси (1269-1301) і великий князь київський Лев I Данилович (1271-1301).

І цю ікону він віддав до Белзького замку під опіку православного духовенства. Внаслідок завоювання Західної України поляками чудотворна ікона дісталася польському правителю князю Владиславу Опольському. Татари, увірвавшись на українські землі, оточили замок у Белзі. Уповаючи на допомогу Божої Матері, князь Владислав виніс святиню з церкви і поставив на міську стіну. Сліди, імовірно, від ворожої шаблі назавжди залишились на чудотворному образі. Після цього на татарське військо опустився сильний туман, що змусило загарбників зняти облогу та відійти від замку.

Заступниця Небесна в сновидінні наказала князю перенести чудотворну ікону на Ясну гору в Ченстохові. У 1352 р. тут було засновано монастир, і князь Владислав Опольський переніс ікону туди. Вона перебувала під наглядом монахів ордену паулінів.

У середині ХVII ст. шведський король Карл X Густав, захопивши Варшаву і Краків, зазнав поразки під монастирем на Ясній горі. Заступництво Цариці Небесної підбадьорило поляків і, повернувшись до Львова, Ян-Казимир обнародував маніфест, яким віддав свою державу під покрову Божої Матері, а Ченстоховський образ назвав «Польською Королевою».

Ці та інші чуда Ченстоховської Божої Матері засвідчено в особливій книзі ченстоховського монастиря. З цієї ікони було зроблено багато копій як для католицьких, так і для православних храмів.

Покутська копія

Ікона, прославившись у Ченстохові, стала відомою на весь світ. Відтоді усі православні і католики бажали мати в своїх храмах цей чудотворний образ. Копії з цієї святині переважно робили монахи-художники. Але не завжди можна було достукатися в монастирські двері і замовити чи придбати вже готову копію, тому на периферії цю справу робили звичайні художники, тож, можливо, що на деяких іконах є незначні відхилення від оригіналу.

Такою вважається й ікона, яка зберігається у православній церкві селища Гвіздця. На ній обличчя Божої Матері дещо пряміше, ніж на Ченстоховській іконі. Трохи змінено ризи і, звичайно, добавлено корону Владислава Опольського. Напевно, образ намальовано одразу після прославлення в Ченстохові та з тією короною, з якою він прославився до коронування. Звідси можна зробити висновок, що ікона є дуже давньою, намоленою і цінною для спасіння людських душ. Яким чином упродовж століть зберегли цю ікону у Гвіздці, хто її переховував і рятував, як вона уціліла, відомо хіба лишень одному Богові. В польсько-радянські часи ця ікона була надійно захована під інший образ на горньому місці, ось тому їй судилося заново явитися всім віруючим Галичини для спасіння в особливий спосіб.

Чудесне віднайдення образу

Гвіздецьку православну церкву відкрили однією з останніх на Коломийщині наприкінці 1989 року. Перед освяченням парафіяни приводили церковцю до належного стану, мили, протирали ікони, прикрашали стіни. Хтось із віруючих, необережно протираючи ікону на горньому місці, зрушив її і вона піднялась догори, а за нею відкрилася інша, якої ніхто до того не бачив. Це було дивом, але особливо на цю ікону уваги ніхто не звертав. Передусім через те, що вона дуже темна, тому майже неможливо було розгледіти її лик.

Коли прийшов на парафію в 1990 році, одразу звернув увагу на цю ікону, бо виглядала вона якось дуже особливо. Найперше, проходячи попри неї, я відчував незрозумілий трепет і особливу благодать Божу.

Минали роки, а мене мучила думка: що ж це за ікона, бо такої у коломийських храмах я не бачив? Тоді я почав шукати інформацію в історичних джерелах і з Божою допомогою натрапив на опис саме цієї ікони. Однак і після цього щось мені не дозволяло оприлюднювати дорогоцінну знахідку.

2010 року, у Світлий четвер таємниця цієї чудотворної ікони була остаточно відкрита Божою Матір’ю - через православну коломиянку маму Назарія Кукурудза Ганну. Саме стараннями та молитвами хворого з дитинства Назарія було відкрито для пошанування віруючими Коломийщини чудотворну ікону.

Бог звів мене з цією віддавна знайомою родиною перед Пасхою, і Ганна в розмові зі мною просила відслужити у гвіздецькій церкві Службу Божу за відпущення гріхів її сім’ї та родини. Після Служби вона розповіла, що їм усім дуже полегшало на душі, а тоді випадково заглянула у вівтар через відчинені дияконські двері - і голосно вигукнула: «Ось копія нашої ікони, отче Василю!».

Я, звичайно, здивувався, але потім почав ще ретельніше переосмислювати все, що пов’язане з цією іконою. Тут багато людей зцілюються від своїх недуг та отримують сімейні примирення. Саме селище від усіх атмосферних та інших бід є добре захищене цією чудотворною іконою. В нашій церкві легко долаються всі негаразди, які посилає Бог у випробовуваннях заради спасіння. Хто хоч раз побуває у цьому старовинному храмі, перебудованому і перенесеному з центру селища на це намолене монастирське місце, той хоче знову сюди повернутись.

Молитва в цьому храмі творить чудеса. Адже, як виявляється з різних історичних джерел, саме на цьому місці в середині ХVIII ст. красувався православний Іллінський монастир. Від межі з селом Остапківців і до колишньої пекарні біля костелу простягалися монастирські землі. Після закриття австрійською владою монастиря землі поділили між собою тогочасні сильні світу цього - євреї і поляки, витіснивши українців на околицю селища. Мирно і спокійно під опікою Божої Матері проживають у Гвіздці вірні усіх віросповідань.

Завершуючи розповідь про далеке минуле і сьогодення, не маю права ставити на цьому крапку без подяки Матінці Божій за її явлення нам у гвіздецькому храмі. Водночас запрошую всіх, кому відомо більше про те, що написав я, відгукнутися на цю публікацію.

Автор: Василій ГАВРИЛЮК, настоятель православної церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Гвіздці, декан Коломийського району, митрофорний протоієрей