В.Брус: Прикарпатські господарі заслуговують на добре слово

За традицією, третьої неділі останнього місяця осені українські хлібороби відзначають своє професійне свято, яке, по суті, збігається з завершенням робіт у полі. Цього року воно припадає на 20 листопада. Але згідно з відповідним розпорядженням голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка обласні урочисті збори з нагоди Дня працівників сільського господарства відбудуться в Івано-Франківську вже сьогодні. Причому проведуть їх масштабніше, ніж попередніми роками. Зокрема не в обласній філармонії, як зазвичай, а в просторішій залі обласного академічного музично-драматичного театру ім. І.Франка.

Передбачено, що у святкових заходах візьмуть участь делегації від усіх 14 районів краю, до складу яких увійдуть здебільшого виробничники на чолі з керівниками сільгосппідприємств та аграрної галузі, чільники органів влади і місцевого самоврядування, а також представники профільних служб, науковці й ветерани. Загальна ж кількість учасників дійства, за попередньою інформацією, сягне за 900 осіб. Чим зумовлено такий розмах святкування?

— Хлібороби нашого регіону домоглися цього року надзвичайно добрих результатів праці в полях і на фермах, — розповідає заступник голови облдержадміністрації Василь БРУС. — Хоча природно-кліматичні й економічні умови, в яких довелося працювати аграріям 2011-го, були доволі складними, все ж за десять місяців в області виробили валової продукції рослинництва і тваринництва на 13 відсотків більше, ніж за такий самий торішній період. Цього досягли завдяки наполегливій праці, вмілому господарюванню, зокрема через застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур та поліпшення роботи в насінництві. Наростили виробництво переважно великі агроформування — сукупно на 45 відсотків, тоді як на частку селянських особистих господарств припадає чотиривідсотковий приріст. Деякі з сільгосппідприємств навіть вийшли на європейські показники за урожайністю зернових — зокрема ТзОВ «Штерн-агро» на Тлумаччині, філія «Перспектив», ЗАТ «Зернопродукт» на Городенківщині, ПП ім. Степана Мельничука, ТзОВ «Корнич» на Коломийщині. Тим-то очікуємо найбільшого за останні роки валу зернових — понад 500 тис. тонн, що на 150 тисяч більше, ніж виростили торік.

— Василю Хомичу, ви сказали: очікуємо. То жнива ще тривають?

— Подекуди в господарствах ще дозбирують кукурудзу на зерно — останню за жнивними термінами культуру з зернових. Також, до речі, довозять на цукроварню останні вантажі солодких коренів. Утім, уже бачимо, що їх цього року зберемо замість очікуваних ста тисяч центнерів цілих 116 тис., що майже на 36 тис. більше, ніж мали торік. На 15–20 відсотків більше проти 2010-го зібрали й городини. Не можу оминути й такі показники. За десять місяців нинішнього року на 20 тисяч голів зросло стадо свиней, на 630 тис. особин або на 10,5 відсотка побільшало птиці. Як наслідок на 11,7 відсотка зросло виробництво м’яса у живій вазі й на 29 відсотків — яєць.

Складніша ситуація з поголів’ям ВРХ та з виробництвом молока. Нам вдалося зупинити тенденцію до скорочення чисельності корів, але попереду ще багато роботи. Необхідно активно залучати інвесторів для побудови нових чи реконструкції чинних тваринницьких приміщень. І ми це вже робимо. Зокрема, ведемо переговори з угорською фірмою «Каватшон» щодо побудови тваринницьких комплексів на Тлумаччині, Городенківщині, Снятинщині й Коломийщині. Це вельми перспективний проект, який реалізуємо під контролем голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка. Власне, шукаємо точку прикладання новітніх світових технологій до наших реалій. Адже угорці пропонують будівництво сучасних ферм на дев’ять тисяч голів худоби. Та ми мусимо виходити з особливостей нашої місцевості, наявності кормових угідь та сівозміни... Тож ті ферми, за нашим баченням, мають бути де й на 1200 голів, а де й удвоє менші.

— Та чи приживуться поряд з такими комплексами і родинні молочні міні-ферми, на потребі яких наголосила недавня обласна нарада в Галичі з проблем розвитку тваринництва?

— Безумовно. В Україні — дефіцит молочних продуктів. Тому їхнє виробництво може стати прибутково перспективною справою. Такі міні-ферми дадуть змогу й ефективніше використовувати кошти, які держава виділяє на закупівлю нетелів, доїльних установок та іншого обладнання. Роботу з їх створення вже розпочато. В області є як мінімум півтисячі таких селянських обійсть, де утримують по три корови чи по п’ять, сім і більше голів ВРХ. Але згідно зі стандартами Євросоюзу, з яким Україна невдовзі підпише угоду про вільну торгівлю, лише корів на таких фермах має бути 12. Лише в цьому разі, як свідчить тамтешній досвід, міні-виробництво молока може бути оптимально ефективним за своїми обсягами, що дасть змогу залучати й технології охолодження чи пастеризації продукту з тим, аби продавати його дорожче.

Отож наступного року звернемо особливу увагу на розвиток мережі сімейних ферм, у яких має бути, повторюю, не менше дюжини корів. Уже тепер ставимо завдання перед керівниками районів про технічне оснащення таких господарств, про допомогу їм у нарощенні поголів’я худоби, у придбанні доїльного, холодильного обладнання, на що закладемо відповідні кошти в обласному й районних бюджетах.

— Наскільки відомо, є доручення уряду і Президента стосовно оновлення в регіонах основних фондів у зернопереробній галузі, щоби вони мали де зберігати хлібну сировину й самостійно забезпечували себе борошном. Що в такому ключі зроблено в нашому краї цього року?

— Приміром, у с.Воскресінцях на Рогатинщині ввели в дію першу чергу на 30 тисяч тонн сучасного зерносховища загальною місткістю 50 тис. тонн. Воно оснащено сушильними агрегатами нового покоління та іншим сучасним обладнанням. А в Коломиї приватна зернова компанія «Юмас» внаслідок реконструкції елеватора збільшила місткості для зберігання збіжжя з п’яти до восьми тисяч тонн, а також здала в експлуатацію млин.

Утім, не лише зерносклади оновлюємо та будуємо. Скажімо, на Снятинщині звели регіональне сховище для овочів і фруктів на дві тисячі тонн. До прикладів цієї категорії належить і розпочате в с.Копанках на Калущині будівництво біогазової установки. До речі, робота з налагодження виробництва біопалива триватиме. В кожному селі Калуського, Галицького чи інших районів, де функціонують великі свинокомплекси, з часом діятимуть і такі агрегати.

— Чи свідчать ці приклади і про зростання інвестиційної привабливості прикарпатського АПК?

— Безперечно. Додам, що завдяки й інвесторам ми залучили цього року до обробітку 18 тисяч гектарів продуктивних земель, які доти лежали облогом. Принагідно зазначу, що ця робота, яку започаткувало квітневе розпорядження голови ОДА, триватиме й наступного року. Адже залишається ще до 40 тис. га колишньої ріллі, яку ніхто не обробляє.

— Отже, два «кити», на яких трималося цього року сільгоспвиробництво області, — це самовіддана праця господарів та інвестиції. А який третій?

— Фінансова підтримка з бюджетів усіх рівнів. Якщо, приміром, торік з державної скарбниці на розвиток сільського господарства на Івано-Франківщині виділили тільки 5,8 млн грн, то 2011-го цей показник зріс учетверо — сягнув 22,9 млн. А з передбачених в обласному бюджеті 2,2 млн грн аграрії одержали вже два мільйони. Оскільки уряд планує закласти в Держбюджеті-2012 на підтримку агросектору 36-37 млрд грн проти цьогорічних 14 млрд, то немає сумніву, що наступного року частка державних субвенцій в АПК області за всіма 27 програмами, які діють у галузі, ще на порядок зросте.

Проситимемо й депутатів обласної ради закласти в бюджеті зо три-чотири мільйони на виконання комплексної програми з розвитку АПК, передбачити відповідні суми й на поліпшення родючості ґрунтів, на пільгове кредитування будівництва житла на селі, на розгортання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, на формування регіональних продовольчих ресурсів... Гадаємо, що у профільних комісіях представницького органу влади в регіоні з розумінням поставляться до цих прохань хліборобів.

— На яких ще, можливо, окрім родинних молочних ферм, пріоритетах у розвитку села акцентуватиме влада завтра?

— Важливим має стати як веління часу створення сучасної ринкової інфраструктури у формі оптових ринків, агроторгових домів, аграрних бірж, кредитних спілок, аукціонів живої худоби, виставок-ярмарків тощо. А насамперед у цьому зв’язку необхідно створити умови для відродження поширених у світі, але забутих в Україні форм економічної співпраці виробників та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СГОК), у тому числі заготівельно-збутових. Якраз на це і звертає увагу голова ОДА. Є і його розпорядження з цього приводу, і діє згадувана програма, затверджена обласною радою.

В області діє вже 64 СГОК, 29 з яких створено цього року. Нині вони надзвичайно ефективно працюють, заготовляючи в селян дари полів. А якщо взяти до уваги, що в індивідуальному секторі вирощують до 80 відсотків сільгосппродукції взагалі й до 95 відсотків овочів та картоплі зокрема, то, самі розумієте, яку значну підтримку надають господарям-одноосібникам заготівельно-збутові кооперативи. інша річ, що й ці структури мають наразі проблеми з реалізацією, тому частково продають заготовлене й за межі області. Але це тимчасово. Головне, що маємо нині вдосталь капусти, буряків, моркви, картоплі для забезпечення населення краю дешевою продукцією. Власне, ми це постійно й робимо. Адже від вересня щосуботи в обласному і районних центрах проводимо ярмарки «Золота осінь». Узагалі з початку року провели вже понад 1100 таких торгів, на яких реалізували продукції майже на 60 млн грн, причому продавали її на 15-20 відсотків дешевше, ніж зазвичай. Уже й не кажу, що в гуртових продажах на Івано-Франківському центральному споживчому ринку господарі з районів беруть участь щодня. Робота з насичення споживчих ринків області доброякісною та дешевою продукцією триватиме й надалі.

— А яка доля тієї мережі аграрних оптових ринків, зокрема обласного, які влада мала намір розгорнути, як мовиться, в центрі й на місцях?

— Регіональні оптові ринки вже діють у Коломиї й — новий, сучасний — у Верховині. Працюють у цьому напрямі і в інших районах. Не запустили ми роботу й з будівництва обласного оптового ринку сільськогосподарської продукції. інвестори, котрих ми запросили до цього діла, нині вирішують, де саме найдоцільніше розташувати такий об’єкт — в самому Івано-Франківську чи безпосередньо поблизу нього, а може, й дещо поодаль, скажімо, у Крихівцях. Узагалі, кожен з уже чотирьох напрацьованих варіантів має свої «плюси» й «мінуси». І тут важливо вибрати правильний баланс... Ідеться ж, як зрозуміло, про те, щоби розміщення агрогуртівні було максимально зручним для жителів міста.

До того ж не все так просто і з самим будівництвом. Адже оптовий ринок — це не лише склади для зберігання продукції. Тут має бути передбачено і продаж живої худоби, й відповідно санітарно-ветеринарне забезпечення. А потрібно ж налагодити водопостачання об’єкту й відведення стоків, підвести газопровід, облаштувати під’їзні та виїзні автошляхи тощо. Єдине, в чому можу запевнити, що рано чи пізно, а така структура в області запрацює.

Взагалі, маємо ще багато чого зробити для відродження села. Ми свідомі того, що у глибинці потрібно створити сучасну й дієздатну виробничу інфраструктуру, забезпечити селянам гідні умови для проживання. Це питання з питань, щоб органи державної влади спільно з інвесторами та органами місцевого самоврядування зробили все для того. І мети такої досягнемо, якщо виступатимемо єдиною, згуртованою командою.

Наразі ж від імені обласної виконавчої влади щиро здоровлю прикарпатських хліборобів, висловлюю велику подяку всім трудівникам села за любов до землі, за терпіння, за мужню самовіддану працю на благо суспільства. Щастя і злагоди в кожну сільську родину.