Між інтеграцією та ізоляцією

Розстріляти не можна помилувати. Приблизно за такою ж логікою побудовано резолюцію Європейського парламенту, ухвалену цими днями. Опозиція в Україні називає її «безпрецедентною», вважаючи, що вона поставила Президента В.Януковича перед вибором: інтеграція або ізоляція. А українське МЗС називає резолюцію «перемогою України», позаяк у ній наголошується на можливому членстві нашої держави в ЄС.

Так чи інакше, але Європа знову дала Україні Януковича ще один великий шанс з однією умовою. В ухваленій резолюції разом із можливістю європейських перспектив України вказується, що подальше перебування Юлії Тимошенко у в’язниці перекреслить їх. У документі згадується і про «ознаки зменшення демократичних свобод», про вибіркове правосуддя стосовно інших опозиційних політиків, зокрема Ю. Луценка, про погіршення стану свободи ЗМі в Україні й т.ін.

«Це вибір між інтеграцією та ізоляцією. Резолюція — це фактично легітимізація подальших кроків, які здійснюватиме Євросоюз і які можуть бути ухвалені на рівні Ради ЄС», — вважає один із нинішніх лідерів партії «Батьківщина» Г. Немиря.

Хоч цей загальноєвропейський документ не має юридичних наслідків для України, бо згідно з Лісабонською угодою рішення Європарламенту щодо зовнішньої політики мають дорадчий характер, однак навіть представники провладної Партії регіонів чітко усвідомлюють його політичні наслідки. «Як у школі: якщо ти склав іспит на двійку, то тебе не переводять в інший клас. Тобто наслідки можуть бути негативні для тих, хто не виконує резолюції», — визнає народний депутат України (ПР) С.Головатий.

Донецькому кланові, звичайно, дуже хочеться спихнути в політичне небуття Ю.Тимошенко як дуже небезпечного конкурента нинішньому гарантові, бо вона, в принципі, може повторити з «регіонами» те саме, що ті нині чинять з нею та Луценком. Але навряд чи нинішньому режимові в Україні вдасться приспати Європу байками про верховенство права в нашій державі, неможливість втручання в роботу судів і т. п. Євродепутати, називаючи суд над Тимошенко упередженим і таким, що може свідчити про зловживання судовою системою для переслідування провідних опозиційних політиків, закликали українську владу звільнити їх. Яким чином — судовим чи політико-правовим через декриміналізацію статтей Кримінального кодексу, для них немає значення.

Резолюція з пряника і кнута не дає українській владі широких часових рамок для виконання висунутих Європою умов. З одного боку, вказується на необхідність забезпечити можливість участі Ю.Тимошенко у політичних процесах і виборах, з другого — пропонує керівним органам ЄС запросити В.Януковича до Брюсселя ще до саміту Україна—ЄС, який заплановано на грудень цього року.

Наразі Україна почала начебто знову торгуватися з ЄС. МЗС, залишивши за дужками тему Тимошенко, заявило, що хотіло б зафіксувати в угоді про асоціацію терміни її дії, аби після цього перейти «на інший рівень відносин». Міністр закордонних справ К. Грищенко при цьому сказав, що звернуто «увагу і на критичні елементи резолюції».

Якщо нинішнє українське керівництво буде по-державницьки мудре, то обов’язково скористається шансом, якого Україна не мала за часів Ющенка—Тимошенко, і бодай зачепиться за останній вагон європейської інтеграції. І тут не мають особливого значення навіть політичні фігури. В ім’я вищої мети — приєднання України до спільної Європи — Янукович мав би в той чи інший спосіб подарувати Тимошенко свободу, а згодом мав би нагоду говорити про вміло розіграну Україною політичну партію з впертою Європою, яку таки полякали перспективами Митного союзу...

От чи настільки мудра і патріотична ця влада? На це відповідь отримаємо протягом місяця.