Стартувала приватизація "Західенерго"

Найголовнішою проблемою компанії є дуже велика потреба в інвестиціях — модернізація енергоблоків компанії вимагає, за різними оцінками, від п’яти до восьми мільярдів доларів упродовж десяти найближчих років. Це свідчить, що викупити акції в держави під силу лише серйозній компанії, яка розраховуватиме не на перепродаж пакета і швидкий прибуток, а зможе залучити необхідні ресурси і вивести її на вищі показники рентабельності.

Нижча ціна компанії, звичайно, могла розширити круг претендентів на акції компанії. Але навряд чи гарантувала б, що пакети зрештою не виявилися б у руках портфельних інвесторів, не готових чекати десять років для того, щоб довести компанію до прийнятних фінансових показників, і здатних інвестувати необхідні засоби.

У цьому разі не можна було б розраховувати на проведення модернізації, а отже, потрібно було поставити хрест не лише на цих генераціях, але й відмовитися від довгострокових планів України в енергетичній сфері.

Мета приватизації — інвестиції та модернізація

Експерти справедливо відзначають, що оголошена ціна акцій ПАТ «Західенерго» вища за ринкову капіталізацію компанії, що свідчить про те, що Фонд державного майна поставив високу планку.

Як відзначають в інвестиційній компанії «Конкорд Капітал», сьогоднішні показники ПАТ «Західенерго» виглядають не особливо привабливо. Аналітики компанії вказують, що компанія несе дуже високі витрати на придбання і транспортування енергоресурсів, оскільки енергоблоки «Західенерго» дуже віддалені від джерел енергетичного вугілля.

Адам Енджєєвськи, виконавчий директор польського Institute for Public-private Partnership, говорить, що, якщо Україна прагне до Євросоюзу, вона просто повинна здійснити приватизацію генеруючих компаній і добитися того, щоб вони понизили втрати електроенергії, поліпшили свою екологію і почали пропонувати якісніший продукт споживачеві. «Коли компанії перебувають у ситуації глибокої стагнації, як українські генерації, то приватизація — це єдиний вихід. Це кращий варіант як для держави, так і для споживача», — говорить він.

Умова, що відсікає від участі в приватизації української енергетики компаній з держчасткою більше 25%, — це дуже правильне рішення, вважає член Спеціальної контрольної комісії Верховної ради з питань приватизації Юрій Мірошніченко. «Державна компанія в процесі приватизації повинна стати приватною. У разі ж придбання компанії, що приватизовується, іншою державною компанією власне сама приватизація і не відбудеться», — відзначив він. Окрім цього, на думку Мірошніченка, це обмеження дозволить застрахувати українську енергетику від поглинання державними компаніями інших країн і подальшого їх використання в політичних цілях.

«Також захистити український ринок від недобросовісних гравців і всіляких спекулянтів покликана норма, згідно з якою до приватизаційних конкурсів не будуть допущені офшорні компанії або компанії, які входять до чорного списку Міжурядової комісії з боротьби з відмиванням кримінальних капіталів (Financial Action Task Force on Money Laundering — FATF)», — вважає він.

Умова приватизації — українське вугілля

Приватизація української енергетики забезпечить розвиток вугільної галузі. Про це заявив член комітету Верховної ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки Віктор Турманов.

«Умова приватизаційних конкурсів, що зобов’язала покупця українських ТЕС забезпечувати підприємства постачанням вугілля з українських шахт, дозволить зберегти і забезпечить розвиток вугільної галузі України», — вважає він. На його думку, в довгостроковій перспективі це стимулюватиме власників ТЕС виступати інвесторами українських шахт при приватизації вугільної галузі.

Як повідомив голова Фонду держмайна Олександр Рябченко, 21 вересня Кабінет Міністрів затвердив умови приватизації 45,103% акцій «Західенерго» і 25% акцій «Київенерго». Таким чином, за його словами, в Україні дано старт приватизації теплової енергетики. Протягом 2011-2012 років уряд планує приватизувати всі теплові генерації і обленерго. Причому умови приватизації для них будуть такими ж.

За основу взято умови продажу обленерго в 2001 році, які було високо оцінено міжнародними експертами. У конкурсах зможуть брати участь лише інвестори, що працюють у сфері енергетики. Причому потужності компаній-претендентів повинні становити не менше 30% потужностей компаній, що приватизуються.

Крім того, покупець генерації зобов’язаний забезпечити підприємства постачанням вугілля, не менше 70% якого — з українських шахт. У результаті, за підрахунками ФДМ, взяти участь у приватизації генерацій зможуть не менше 13 українських і зарубіжних компаній, а обленерго — 23.

Основною метою приватизації підприємств теплової генерації і обленерго має стати підвищення енергетичної безпеки країни із забезпеченням споживачів якісною і конкурентоспроможною електроенергією. Так вважає начальник аналітичного відділу інвесткомпанії «Проспект інвестментс» Олена Євдоченко.

«Оголошені умови приватизації генерації і обленерго повинні стимулювати інвесторів проводити модернізацію і розвиток підприємств, тим більше, з урахуванням перспективи зростання попиту на електроенергію в Україні і за кордоном найближчими роками і в тривалій перспективі», — говорить вона.

На думку Євдоченко, те, що в конкурсах зможуть брати участь лише інвестори, які працюють у сфері енергетики, дозволить забезпечити залучення широкого кола потенційних інвесторів з числа найбільших компаній як в Україні, так і за кордоном. «Це дозволить уникнути участі в приватизації офшорних фірм з незрозумілим походженням і структурою власників», — вважає експерт.

Враховано інтереси колективів

Важливою складовою умов приватизації теплової генерації в Україні є соціальні зобов’язання. Таку думку висловив голова профспілки працівників енергетики і електротехнічної промисловості Сергій Шишов.

За його словами, умови приватизації відповідають побажанням Укрелектропрофспілки. У їх числі — недопущення утворення простроченої заборгованості перед працівниками із заробітної плати, а також її підвищення з урахуванням інфляції.

«Крім того, протягом трьох років з дати переходу до покупця права власності на пакет акцій йому заборонено без узгодження з профспілковою організацією скорочення працівників», — повідомив він.

Уряд повинен приділити велику увагу охороні праці й екології, вважає глава профспілки. «Потрібно зобов’язати інвестора впроваджувати системи охорони праці і екологічної політики відповідно до міжнародних стандартів. Це захистить як самих працівників, для яких створюватимуться безпечні умови праці, так і суспільство стосовно охорони довкілля», — відзначив Шишов.

Станціям потрібне нове життя

Добротвірська ТЕС, котра є підрозділом ПАТ «Західенерго», — найстаріша в регіоні і має уже 56 років, а деякі турбіни та блоки були встановлені ще на початку 60-х років минулого століття. Сьогодні обладнання відпрацювало свій ресурс, і треба витрачати величезні кошти на його підтримку в робочому стані. Лише торік на проведення ремонтів обладнання було витрачено близько 90 млн грн. За словами головного інженера Добротвірської ТЕС Юрія Купровського, через застарілість обладнання станція зменшує об’єми свого виробництва.

У «Західенерго» вже розробили план розвитку Добротвірської ТЕС, який передбачає інвестиції в реконструкцію та закупівлю нових потужностей.

«План розвитку розроблено до 2030 року, — зазначив директор Добротвірської ТЕС Андрій Шувар. — Сама програма інвестицій включає в себе до 14 млрд грн. Це добудова блоків, тобто четвертої черги Добротвірської ТЕС, реконструкції існуючого обладнання блоків 7 і 8». За його словами, завдяки новому обладнанню продукція стане конкурентоспроможною не лише на українському ринку, окрім цього, станція зможе збільшити випуск електроенергії та поновити експорт, адже попит на українську електроенергію в Європі щороку зростає.

Аналогічна ситуація на Бурштинській станції — обладнання потребує заміни, оскільки вже відпрацювало свій ресурс, але через відсутність фінансування з боку держави жодна модернізація не проводиться.

«Обладнання у нас працює з 1965 року. Саме тоді було запущено перший енергоблок з 12-ти, які працюють на ТЕС. інші енергоблоки запущено до 1969 року. Попри те, що вони сьогодні досі працюють, також відпрацювали свій парковий ресурс і потребують повної заміни», — вважає керівник виробничо-технічного відділу станції Ярослав Сторожук.

У 2010 році Україна приєдналася до Європейського енергетичного співтовариства. Це означає, що ми зобов’язані дотримуватися екологічних стандартів країн ЄС. Для цього потрібні чималі інвестиції, кажуть енергетики. Йдеться навіть не про не мільйони, а мільярди гривень, яких держава не має.

«Сьогодні все наше обладнання працює. Триває реконструкція сьомого енергетичного блоку, в листопаді введемо його в експлуатацію. Також четвертий блок у середньому ремонті, незабаром і його буде введено в роботу. Готові до опалювального сезону. Але обладнання старе, довго працювати не можеѕ Воно відпрацювало вже по 45-46 років, деякі котли, генератори, турбіни мають відпрацювання по 270-280 тис. годин (при нормі 170 тис.), тобто ресурс вже відпрацьовано, — вважає директор Бурштинської ТЕС Мирон Романів. — Щоб наша електроенергія конкурувала з європейською, собівартість її має бути низькою. На жаль, у нас вона нині висока: на старому обладнанні якщо працюєш надійно, то не економічно».

Мирон Романів нагадав, що домовленості державної влади в Україні з Європою передбачають екологічно чисте виробництво електроенергії.

«Як бачите, у нас з труб іде дим, а він не має йти, як це є на Заході. Для цього потрібні надзвичайно великі кошти. Таких коштів ні в компанії (ПАТ «Західенерго», — ред.), ні в нас на підприємстві, на жаль, немає. Думаю, таких коштів немає і в державі. Тому потрібні інвестиції, які може дати тільки приватний капітал. Тут ми нікуди не подінемось, приватний капітал треба залучати і тоді займатися реконструкцією, заміною або побудовою нових блоків. Такі плани в нас є. Майданчик під нові блоки обрано, плануємо збудувати там два нові енергоблоки потужність 600 МВт. Електроенергія з них буде дешева і конкурентоспроможна», — запевнив Роман Миронів.

Він сказав: «Щодо коштів, все залежить від планів: реконструкція — це одні кошти, заміна обладнання і будівництво нових блоків — інші. Потрібні не мільйони, а мільярди. Щоб збудувати очисні споруди, як показує міжнародний досвід, на одному енергоблоці, потрібна сума, що становить близько 70% вартості цього енергоблоку. Після залучення інвестицій будуть нові блоки, чисте повітря, наші діти будуть здорові».