Негостинний AIESEC

Кілька іноземних студентів, які приїхали до Івано-Франківська по програмі обміну «Світ без кордонів» міжнародної організації AIESEC потрапили у скрутну ситуацію. Молоді люди звернулись за допомогою до заступника голови міської координаційної ради «Порозуміння» Тараса Боднара та місцевої преси.

Насамперед студенти з Марокко, Тунісу, Туреччини, Індії, Польщі, Казахстану та інших країн скаржаться на жахливі умови проживання, які забезпечили представники місцевого комітету AIESEC. Можливо, нашим студентам вже звично бачити обдерті стіни гуртожицької кімнати, брудну постіль, дошку замість матрацу на ліжках, виключно холодну воду у душах, та іноземним гостям було важко звикнути до такого неподобства.

Ще одна умова, яка була порушена стороною, що приймає – їжа. Обіцянки харчувати студентів двічі на день не було дотримано івано-франківськими айсеками. Така кількість харчування абсолютна смішна, навіть на думку пересічного івано-франківця.

«Нам давали один кілограм макаронів на 5 чоловік на тиждень. - повідомив студент з Тунісу Межрі Белхасен. – Іншого тижня була картопля і сир: знову ж таки 1 кілограм на п’ятьох молодих людей на тиждень. Через таке харчування у мене погіршилось здоров’я і розпочались проблеми зі шлунком. А нашого товариша з Казахстану взагалі поклали до лікарні. Жоден представник місцевого комітету AIESEC не прийшов у медичний заклад відвідати іноземного гостя. Нам також було складно відвідати товариша, оскільки ми не спілкуємось ні українською, ані російською мовами і важко було знайти, де лежить наш друг».

«Я прилетів до Борисполя об 11.00 ранку, а мій поїзд до Івано-Франківська відходив лише близько 19.00 год. Мене ніхто не зустрів і мені довелось самому шукати потрібну мені інформацію та гуляти з величезним багажем по Києву. Представники AIESEC зустріли мене лише в Івано-Франківську і відвезли до місця мого проживання у гуртожиток Аграрного коледжу, який знаходиться дуже далеко від центру по вул. Микитинецькій,» - зауважив марокканець Ясмін Мохамед Ешбіхі.

Дивним виявився і той факт, що контакту особу, яка запрошувала їх в Україну (ним виявився президент Локального комітету AIESEC Микола Брідзіцький) іноземні студенти вперше побачили лише на прес-конференції, яку скликав Т.Боднар у відповідь на звернення до нього іноземців.

Власне, прикладів неналежного ставлення локального комітету AIESEC до своїх обов’язків є дуже багато. Майже весь час гості залишались сам на сам зі своїми проблемами через незнання мови, а івано-франківці не дуже й поспішали допомагати.

Як наслідок, коли справа дійшла до прес-конференції останнім навіть не було чого сказати у своє виправдання.

Можливо місцевий комітет AIESEC і не усвідомлює, що будучи приймаючою стороною, його члени, відповідно до чинного законодавства, несуть цілковиту відповідальність за перебування на території України іноземних громадян, а самоусунення від виконання взятих на себе зобов’язань може призвести не тільки до конфлікту всередині їхньої організації аж до закриття представництва AIESECу в Україні, але й до міжнародного скандалу. Адже на своїй Батьківщині іноземці розкажуть про «теплу зустріч» в Україні і навряд чи порадять своїм землякам мати спільні справи з нашими громадянами.