друкувати


Іванофранківець поставив під сумнів походження першої назви свого міста

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2011-05-13 09:30:41

Альтернативний погляд на історію виникнення Івано-Франківська та його попередньої назви Станіслав (Станіславів) запропонував івано-франківський дослідник Сергій Ворон, який презентував 12 травня свою нову книгу «Станіслав руський».

Автор твору вважає, що виводити етимологію топоніма Станіслав виключно від імені сина засновника міста Анжея Потоцького не є вірним, оскільки саме слово є давнішого – руського походження і утворилося шляхом злиття двох чи навіть трьох основ, які самі по собі означають: «стіна», «межа» та «лава» - прохід, що охороняється.

На думку пана Ворона, поселення, яке існувало на території сучасного Івано-Франківська, здавна виконувало функцію контролю за торгівельно-військовими проходами-перевалами через Карпатський хребет. За спостереженнями автора книги, таких проходів на Прикарпатті є понад 20 і географічне розташування Івано-Франківська-Станіслава дозволяє оперативно реагувати на будь-які спроби ворогів скористатись цими проходами для нападу на Русь. Відтак, - переконаний дослідник, - Анжей Потоцький фактично не заснував місто, а всього лише відновив давній форпост.

Зі слів С.Ворона, ідея створення книги виникла у нього в ході роботи над попередньою працею – «Гуцули – Божі соколи», де автор виводить етимологію назви «гуцули» від функції прикордонної охорони, яку вони нібито виконували. До «Станіслава руського» власне увійшли ті матеріали, яким не знайшлося місця в «Гуцулах», а навесні наступного року автор пообіцяв порадувати своїх читачів ще однією новою працею.

Слід зазначити, що думка дослідника значною мірою розходиться з твердженнями традиційної історії. Зокрема, як повідомив «Коломия ВЕБ Порталу» відомий дослідник історії Івано-Франківська Іван Бондарєв, про походження назви «Станіславів» від імені Станіслава Потоцького прямо говорять історичні документи, зокрема привілей Анжея Потоцького та підтвердження привілею польським королем Яном Казиміром.

Автор: Сергій БІЛИЙ