В Івано-Франківську відкрилася виставка плетених ікон

Мистецтво українського іконопису знає чимало способів виконання святих образів: живопис на дереві, полотні, вишивка, чеканка по металу, гравюра. Власне, головне тут не спосіб виконання, а те, наскільки автор ікони вкладає в роботу власні душу і віру.

Зокрема, саме так підходить до своїх робіт івано-франківська майстриня Надія Соломко, яка вже тривалий час робить … в’язані ікони. Відтак виставка її ікон та плащаниць, виконана за унікальною, запатентованою нею особисто технологією плетіння, яка відкрилася днями в Івано-Франківську так і називається: «Дивоплетиво».

«На сьогодні немає особливої потреби, -- коментує виставку один з її організаторів івано-франківський художник Роман Бончук, – представляти творчість Надії Павлівни Соломко із стереотипного перерахування кількісного набору творчих виставок та перебування у приватних колекціях – даний випадок винятковий. Хоча ні – достатньо узаконений з позицій ідеалізованого пошуку з урахуванням глибокого вірування в себе та силу мистецтва».

Зі слів пана Бончука, в творчості пані Соломко ми маємо безпосередню справу з математикою, скоріше духовно-душевною математикою – метафізикою сакрального. «Адже ікони з зображеннями святих апостолів та культурно-громадських діячів України, – продовжує художник, – в’яжуться чарівними руками Надії Павлівни за певними картами-схемами…».

Мистецтво пані Надії по-своєму унікальне, отже і виставка її робіт мала стати незвичайною. Завдяки старанням Романа Бончука та дизайнера Владислава Залевського вона набула вигляду такої собі єдиної цілісносної інсталяції, в які роботи майстрині демонструються у тривимірному просторі, будучи такими собі центрами переплетіння людських доль, зображених у вигляді безформеного павутиння з чорних стрічок. «Тут є і кокон, з якого все почалося, – розповідає Владислав Залевський, – і ось така раритет на прялка. Це все власне і є дивоплетиво…»