А.Курков: Мій перший вірш був – про самотність ховрашка, другий – про Леніна

Людина, яка змогла зробити себе у важкі 90-ті та зубр сумської східноукраїнської журналістики. Так відомий прикарпатський письменник та есеїст Володимир Єшкілєв охарактеризував письменницький тандем Андрія Куркова та Євгена Положія, який завітав на минулому тижні до Івано-Франківська.

Письменники здійснюють такий собі презентаційний тур по Західній Україні і в Івано-Франківську провели аж три творчих зустрічі: в Науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, кафе «Хрущ на Вежі» та Культурно-мистецькому центрі «Є». Приводом для них стало представлення нових книжок письменників: роману А.Куркова «Садівник з Очакова», а також книжки «По той бік пагорбу» і «Одісея» Є.Положія, проте, окрім бесіди про власне романи автори розповіли читачам про свій творчий шлях.

Зі слів А.Куркова, в дитинстві він вирощував кактуси і вивчав латину, щоб знати, як цих кактусів звати, а першим його літературним твором був вірш про самотність ховрашка. «Коли ж ховрашок впав з п’ятого поверху, -- розповідає письменник, -- я не знаю: чи то від самотності, а чи просто так, тоді я написав другий мій вірш. Другий вірш був про Леніна, тому що тоді так було прийнято…».

Як стверджує письменник, герой його роману – 30-річний хлопець, тунеядець, якому в руки за допомогою напису на татуюванні у пристаркуватого садівника з Очакова потрапила міліцейська форма зразка 1950-з років. За допомогою цієї форми він час від часу потрапляє в 1957 рік, де з ним відбуваються різного роду пригоди. Зі слів пана Куркова, він 10 років мріяв написати роман без політики. Втіленням цих мрій власне і став роман «Садівник з Очакова».

Герої оповідань Євгена Положія, що увійшли до збірки «Одісей», – це люди, які шукають себе в цьому світі. При цьому часто ці пошуки відбуваються в подорожах: чи то у вагоні, як, скажімо, в оповіданні «Обрати янгола», де герой – редактор однієї з газет – виливає наболіле двом своїм супутникам, які виявляються янголами, чи то в поїздках Близьким Сходом, як у творі «Дядечко на ім’я Бог, чи то в оповіданні «Мері та аеропорт», де головний персонаж – льотчик, який хоче літати де хоче і як хоче…

Що ж до роману «По той бік пагорба», то його, зі слів пана Положія, слід було назвати «По той біг часу». «Адже у кожного з нас, -- стверджує письменник, -- є свій пагорб».