«Великдень у Космачі»: Сирні коники, писанки, вишиванки

Фестивальне життя в Україні має своїх прихильників. Серед них є такі, котрі просто люблять тусуватися, другі кохаються у старовині, а треті заробляють на тих, хто скуповує автентику. Прикарпаття наразі не крокує в ногу із сучасним фестивальним життям, але прагне. Втративши Шешори, мусимо вберегти «Великдень у Космачі», який зініціювали чотири роки тому громада села і голова Космача Дмитро Пожоджук.

Тож 1 та 2 травня тут відбувся фестиваль, хоч його проведення, кажуть в управлінні культури, було під загрозою. У Космачі пройшов також VI з’їзд писанкарів. Фестивальні два дні зібрали людей довкола сцени сільського Народного дому і яток з усіляким крамом. Важко однозначно сказати, що викликало більший інтерес в учасників свята — сцена чи ярмарка народних майстрів. Поласувати сирними кониками або ж придбати їх напам’ять (брустурівські раздині кажуть, що вони зберігаються і 20 років) міг кожен, а от відшукати щось справді цінне з вишиванок нам не вдалося. Загалом пропонували вишиття не ручне, у банальних червоних барвах, абсолютно не притаманне космацьким традиціям. Такі жовтогарячі насичені вишиванки можна було побачити хіба що на самих жителях величезного села, сорочка сільського голови пана Дмитра, знаного майстра-вишивальника, милувала око і вражала мистецькою довершеністю і взору, і традиційних сонячних кольорів. Було, правда, кілька оригінальних авторських робіт ціною у шість-вісім тисяч. Такі вишивані або стилізовані під етно костюми, звісно, придбати можуть одиниці. Найбільше псує враження китайський непотріб. І це вам скаже кожен. Гадаємо, такий товар не варто допускати на етнографічний фестиваль, якщо він хоче мати статус міжнародного.

Приїжджих здалека гостей цього року було мало, тож концерт дивилися здебільшого самі космачани. Перед концертною програмою і вітальними словами від влади ми стали свідками цікавої події — місцевий коваль із присілка Віпчина Василь Книшук подарував народному депутатові від ПР космачанину Василю Чуднову так званий довбушевий топірець, схожий на традиційну бартку, лише із загостреним як у сокири блискучим лезом. Коваль мав їх багато і продавав абсолютно (як на фестивальні ціни) недорого — по 50 гривень.

Концерт на великій сцені в центрі села розпочав національний академічний гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», виступили народний аматорський ансамбль пісні і танцю села Космача, народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив села Великого Ключева Коломийського району, чимало районних фольклорних колективів і ансамблів з різних районів області, а також із Львівщини. Пожвавлення серед глядачів викликав виступ доньок посла Естонії в Україні Яна Хейна. Вони співали незрозумілою мовою щось дуже веселе. Веселилися і всі присутні. На те і фестиваль...