Степан Процюк про Василя Стефаника

Нещодавно вийшла, без перебільшення, яскрава книжка. Її історія лише починається. Вона називається "Троянда ритуального болю". Вийшла у київській "Академії".

Це сімнадцята книжка відомого письменника Степана Процюка, що живе в Івано-Франківську. Його романи "Інфекція", "Жертвопринесення" і "Тотем" ще дотепер є предметом суперечок не лише літературознавців, але і читачів. За книжки психоаналітичної есеїстики "Канатохідці" і "Аналіз крові", що появилася теж цього року (у київському "Грані-Т" автор отримав наличку душезнавця. Його "Тотем" минулого року вийшов у перекладі азербайджанською у Баку. Зараз майже готові переклади цього ж роману ще двома іноземними мовами. Інтерес до "Тотему" зростає…

Кажуть, що починаючи писати про Стефаника, Степан Процюк пережив містичне відчуття чийогось дозволу працювати. Над його романом плачуть (у прямому сенсі) чимало читачів, особливо жіноцтва. Йому закидали, що у цьому художньому творі про великого Стефаника чимало любовних історій. В одному із інтерв′ю Степан Процюк сказав: "Стефаник був талановитим і вродливим, романтичним і незрідка смутним. Жінки любили його віддано, аж до самопожертви. Харизма Стефаника загалом сприяла тому, що в нього було чимало відданих друзів. Його дружина Ольга була йому і захисницею від недобрих енергій, і соратницею, і людиною, безоглядно відданою йому. Усе ж він сумував за невідбулим – парадокси психіки Майстра..."

Чимало читачів вважає, що у "Троянді ритуального болю" письменнику вдалося вийти на рамки біографічного роману, створившии паралельну історію символів у житті майстра. А також історію одного письменницького неврозу, який і допомагав творити, і руйнував здоров′я головного героя…

Можливо, С. Процюку вдалося написати роман, що може задовільнити різноманітні естетичні смаки читача. Побачимо – книжка вже у книгарнях .

Обговорити на форумі