АПК Прикарпаття щороку виробляє продукції на понад два з половиною мільярда гривень

АПК Прикарпаття щороку виробляє продукції на понад два з половиною мільярда гривень, посідаючи за тим показником друге місце після промисловості. Але ця галузь неоднорідна. Якщо, скажімо, раніше частка агрофірм, ТОВ і ВАТ у тому валі сягала тільки десятини, а решту видавали на-гора особисті селянські господарства (ОСГ), то тепер вона подвоїлася, тоді як відсоток ОСГ відповідно знизився. Значну роль у цьому відіграло те, що впродовж останніх кільканадцяти років державна підтримка галузі стосувалася переважно сільгосппідприємств, тоді як в індивідуальному секторі отримували тільки дотацію за зданий на м’ясо великоваговий молодняк ВРХ. Якщо ця тенденція збережеться й надалі, то який вихід для господарів-одноосібників? Надто ж для жителів тих сіл, де вже немає колгоспів, але й не закоренилися ні фермерські господарства, ні інші новітні аграрні формування, й доводиться здаватися лише на Бога та власні руки, озброєні косами, сапами, ціпами. А про соціальний розквіт території проживання годі й казати...

Власне, про це і йшла мова на семінарі "Життєздатність сільського господарства, його конкурентоспроможність як основа розвитку сільських територій" у Городенці. Це навчання організувала на досить високому рівні для голів сільських рад та керівників, спеціалістів, власників господарств усіх форм раздування на землі обласна сільськогосподарська дорадча служба спільно з головними управліннями – агропромислового розвитку ОДА й земельних ресурсів у регіоні. Хліборобам розповіли про новітні технології та різні інші аспекти бізнесу просто неба не лише дорадники і представники згадуваних відомств. Перед ними виступили з актуальною інформацією, з рекомендаціями й порадами також чільники та фахівці обласних – державного центру родючості ррунтів та якості продукції й управління водного господарства, Коломийської дослідної станції, аграрної товарної біржі, державної інспекції захисту рослин в області.

– Семінари такої тематики ми вже провели з початку 2010-го майже в кожному районі, – розповів "Галичині" виконавчий директор громадської організації "Івано-Франківська обласна сільськогосподарська дорадча служба" Василь ДОВБНЯ. – Розпочали цю справу ще 2008 р., а торік провели понад 70 таких навчань як у райцентрах, так і в селах чи на базі господарств, виробничий досвід яких заслуговує на поширення. Бачимо, що це конче потрібно селянам. Адже в кожному районі стикаємося з випадками некваліфікованого, неправильного господарювання чи то на присадибних ділянках, чи на земельних наділах, внаслідок чого ррунти на тих ділянках виснажуються, стають розсадниками шкідників та хвороб, нерідко донедавна й небачених у кліматичній зоні Івано-Франківщини.

На наших семінарах кожен може почерпнути достатньо знань, аби господарювати професійно, а отже, ефективно і на кількох сотках, і на одному-двох чи й на ста гектарах. А ще ми підготували понад два десятки тематичних брошур просвітницького характеру – своєрідних посібників з вирощування сільгоспкультур, утримання свійської живності, бджільництва тощо, якими забезпечуємо сільські ради й ініціюємо створення в їхніх приміщеннях кутків дорадництва...

Відверто кажучи, селянам, аби вийти з ситуації, в якій вони опинилися, нічого іншого й не зостається, як навчитися господарювати якомога професійніше, щоби працювати з найменшими затратами коштів і сил. А ще ми настійливо рекомендуємо їм гуртуватися в обслуговуючі кооперативи і сприяємо в тому. Це тим більш нагальна справа, що рік у рік зростає вартість обробітку землі. Скажімо, за оранку селяни, які здебільшого не мають власної техніки, мусять нині платити трактористові по 10–12 грн. за ар, за культивацію – 8–10 грн. Це великі гроші. Та якщо врахувати ще й вартість насіння, збирання й інших робіт, то навіть якщо господар виростить, скажімо, й по 30 ц/га озимої пшениці, цей урожай не покриє його витрат. Тоді як розцінки на ті послуги в обслуговуючих кооперативах, які потроху постають у регіоні, вдвоє-втроє нижчі. Вже й не кажу, що через кооперативи селяни могли б налагодити, нарешті, належний збут лишків власної продукції. Взагалі, ми готові й маємо можливість розробити індивідуальні програми соціально-економічного розвитку для кожного села області, якщо буде воля на відповідну співпрацю з нами з боку їхніх війтів.

На актуальності розгортання кооперативного руху на селі наголосив і заступник начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА Степан ВІНТОНОВИЧ. За його словами, торік в управлінні розробили програму розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації до 2015 року, яка передбачає істотне фінансування цієї справи з обласного бюджету: 700 тис. грн. – на 2010-й і по 800 тис. на наступні роки. Він також нагадав про державну допомогу, на яку можуть сподіватися новостворенні обслуговуючі кооперативи. 2009-го, приміром чотирьом таким селянським об’єднанням у нашому краї по урядовій лінії, по суті, подарували комплекти техніки й обладнання сукупно на 1,4 млн. грн. Про особливості ж прикарпатського сільського господарювання у 2010 році, про які розповіли у своїх виступах спеціалісти названих служб, читайте в "Галичині" надалі.

Автор: Василь МОРОЗ, Газета "Галичина"
Обговорити на форумі