друкувати


Православні відзначають Різдвяний Святвечір

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2010-01-06 03:27:03
6 січня православні відзначають Різдвяний Святвечір - переддень Різдва Христового. Святу Різдва передує багатоденний Різдвяний піст, який починається 28 листопада і триває 40 днів по 6 січня включно.

За статутом православної церкви, святу Різдва передує багатоденний Різдвяний піст, який починається 28 листопада і триває 40 днів по 6 січня включно.

В Різдвяний Святвечір, 6 січня, багато благочестиві віруючі взагалі не смакують їжі, а на десяту годину вечора йдуть до храму, де і зустрічають свято Різдва.

Лише з появою першої зірки - символу зірки Віфлеємської - можна покуштувати сочиво (пісне блюдо, яке представляє собою пшеничний або рисовий узвар з медом і фруктами). Звідси й назва цього дня - святвечір.

Вечеря на Святвечір - головна подія Різдва. За стіл сідали з першою зіркою, про появу якої зазвичай повідомляли діти, вбігаючи в будинок з радісними вигуками, а іноді на вулицю виходили і всією родиною. Якщо день був похмурий, просто чекали темряви і сідали за стіл після урочистої молитви.

Стіл накривали білосніжною скатертиною і розставляли на ньому дванадцять страв - за кількістю апостолів, - і всі пісні. На згадку про ясла, в яких народився Ісус, на стіл обов'язково клали пучок свіжого сіна. М'ясні страви на стіл дозволялося ставити лише з настанням 7-го числа.

Перед самим початком трапези господарі будинку затеплялі лампаду у образів, ставили перед іконами воскові свічки, читали вголос молитви, і потім все сімейство приймалося за трапезу. Основними стравами в Різдвяний святвечір були кутя та узвар з яблук, груш, слив, родзинок, вишень та інших плодів, зварених у воді. Ці страви мали символічне значення: кутя - невід'ємна їжа при похороні і поминаннях покійних, а узвар звичайно вариться при народженні дитини. Цими двома стравами наші предки з'єднували спогад про народження і смерть Спасителя.

Порядок прийому їжі регламентувався строгими правилами: після куті подавалися закуски (холодець, вінегрет, риба копчена та солона, ікра та оселедець, салати). За закусками слід було покуштувати трохи підігрітий суп: або пісний борщ, або солянку (або рибну, або з грибами). До супу - пиріжки з грибами і капустою. Під кінець трапези на стіл подавалися солодкі страви: рулет з маком, пряники, медівники, журавлинний кисіль, компот із сухофруктів, яблука, горіхи. Трапеза була безалкогольною. Усі страви були пісними, смаженими і заправленими рослинним маслом, без м'ясної основи, без молока та сметани.

Не подавалися гарячі страви, щоб господиня постійно перебувала за столом. Під час трапези велася розмова тільки про добрі справи. Незважаючи на те, що це було суто сімейне свято, вважалося за необхідне запросити до столу одиноких знайомих, сусідів (незалежно від їхнього віросповідання). За стіл сідав кожен випадковий гість, у тому числі і жебрак. Існувало повір'я, що в цей день у вигляді жебрака може постати Бог.

Саме свято Різдва, за вченням Церкви, символізує примирення людини з Богом. Різдво провіщає спокутний подвиг Ісуса Христа і оновлення людської природи, ураженої гріхопадінням прабатьків.

Згідно з євангельським переказом, коли правив Іудеєю римський імператор Август оголосив перепис населення, і кожен повинен був записатися саме там, звідки він був родом, праведний Йосип відправився з зарученою йому Дівою Марією у своє рідне місто Віфлеєм. У готелі не було вільних місць, Йосип і Марія знайшли притулок у печері, куди заганяли домашніх тварин (на давньослов'янське - вертеп). У цьому вертепі і народився Спаситель. Дитятко Богородиця поклала в ясла.

Першими поклонитися втіленому Бога прийшли пастухи, сповіщені Ангелом. Слідом за ними прийшли волхви (східні мудреці-язичники), які дізналися про факт, що диво з появи на небі незвичайної зірки. Ця зірка привела волхвів до місця народження Христа і тому іменується Віфлеємської.

Вже в IV ст. Православною Церквою було встановлено, як святкувати навечір'я (напередодні) Різдва Христового. У V ст. Анатолій, Патріарх Константинопольський, потім Анатолій і Софроній єрусалимські (VI ст.), Козма Маюмскій і Іоанн Дамаскін (VIII ст.) написали для святкування Різдва Христового священні співи, якими Церква і в даний час прославляє подію, повідомляє ТСН.

Обговорити на форумі