Оксана Забужко презентувала сімейну сагу про любов і бойові стежки УПА

Про новий роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів" ходять чутки з кінця літа. Читачі, потираючи руки, із дня на день чекають на її версію історії УПА. Те, що Забужко стала польовим істориком, всі зрозуміли з п’ятого номера журналу "Сучасність", в якому друкувалися уривки роману. "Це не зовсім так. Дія відбувається на початку 2000–х, закінчується навесні 2004 року. Насправді роман про любов наших сучасників — тележурналістки Дарини з Полтавщини та її львівського бойфренда Андріяна, — розповідає на прес–конференції письменниця. — 60–річна українська історія нанизана, як на шпульку, на історію однієї сім’ї. Члени цієї сім’ї не завжди знають одне одного, і кожен бачить цю історію зі своєї позиції".

Історична частина про УПА займає не менше третини тексту. На її написання Забужко витратила найбільше часу. Каже, на початку роботи вона не знала, у що вплуталася. Здавалося, вистачить почитати кілька історичних джерел для достеменності антуражу. Адже сюжет задумала любовний, який хотіла вмонтувати в історичні декорації. "Мені довелося починати роботу польового історика. Записала десятки інтерв’ю з ветеранами цих подій. Багато свідків за сім років написання роману пішли з цього світу", — згадує Забужко. Директор архіву СБУ Володимир В’ятрович був консультантом авторки. Коли перечитував рукопис роману, впізнавав у героях конкретних людей.

Оксана Забужко каже, що після 1989 року вся Європа почала "розборки" цієї доби. У нас закопали в ямку, накрили скельцем, засипали землею, і ніхто не приходить подивитися, що там. Таке ставлення до своєї історії авторці нагадує дитячу гру "Секрет". "Дівчата мали б пам’ятати, як у дитинстві бавилися з подружками у "секрети". Це така стара дитяча гра, коли ти щось закопуєш, а через пару днів приходиш подивитися на "це" таємне. Я провела паралель, що ця традиція бере початок з епохи наших бабусь і прабабусь, які мусили ховати ікони. У романі ця деталь зіграє не останню роль. Що стосується саме покинутих секретів, то тут ідеться про забуті, поховані таємниці — родинні, історичні, які десь, колись були з нашими предками", — пояснює Забужко. Віра Агеєва одна з перших прочитала роман Оксани Забужко. "Це один із найкращих романів останнього десятиліття", — підсумувала Агеєва. На сьогодні друком вийшло тільки кілька примірників.

Автор: Ольга Жук, "Україна молода"
Обговорити на форумі