Полювання на святого Миколая

Є особливий вік у дітей, коли вони ще вірять у диво і казку, але вже закрадаються в них і перші сумніви щодо достовірності. Тоді їм хочеться навіть святого Миколая спіймати, щоб переконатись у його існуванні.

— А мій Василько в ніч на Миколая довкола свого ліжка зробив сигналізацію, — розповідає нам Василь, коли ми з компанією вийшли зі-за столу на перекур. Святкували, власне, іменини товариша. — Порозкладав довкола ліжка всі свої машинки. А зранку він мені сам розповів, що хотів спіймати Миколая. Знає, що ми з дружиною сваримося, коли він розкидає іграшки, а ми вічно на них наступаємо. Каже: вранці прокидаюся, — а машинки поскладувані під ліжком, і подарунок уже під подушкою. Я, хоч і знаю, що ви сваритеся, але сподівався, що Миколай наступить на машинку, я почую шум, прокинуся і... побачу його.

— Мій Олежик щось подібне учудив минулого року, — каже в свою чергу Олег. — Вовтузилися вони тієї ночі довго, все не хотіли засинати. На Миколая чекали. Нарешті чую — заспокоїлися. Я до дверей, намагаюся потихеньку їх прочинити — не йдуть! Потиснув — посунулися трохи. А це вони разом з Юлечкою табуретку під двері поставили. Другого дня малий мене розпитує: мовляв, як це Миколай до кімнати зайшов, якщо він навмисно табуретку поставив, аби прокинутися, коли вона впаде? Через вікно, — я йому на те. А чому табуретка була посеред кімнати? — знову він. Бо через двері вийшов, — кажу йому. Здається, повірив.

Шкода тільки, що з роками віра в казку щезає. Переростаємо її...

Автор: Федір ШКАДРЯгазета "Вільний голос"
Обговорити на форумі