Форум інтелігенції: Перші паростки політики якості

Минулого тижня Івано-Франківськ приймав гостей зі всієї Західної України. В обласному драмтеатрі відбувся регіональний Форум української інтелігенції. З’їхалися делегації з Рівненщини і Волині, Хмельниччини і Буковини, Львівщини і Тернопілля, Закарпаття і всіх районів Прикарпаття. В роботі Форуму взяв участь і Президент України Віктор Ющенко.

У переповненому залі та на балконі можна було побачити священиків, ветеранів визвольних змагань, депутатів, людей різного віку.

В Івано-Франківську Президент спершу поклав вінок до пам’ятника В’ячеславові Чорноволу (з нагоди Міжнародного дня прав людини), особисто вручив почесні нагороди нашим краянам.

Зал стоячи і бурхливими оваціями привітав Президента України Віктора Ющенка. Місця в президії зайняли також голова облдержадміністрації Микола Палійчук, голова Конгресу української інтелігенції Іван Драч, директор Інституту літератури академік Микола Жулинський.

Іван Драч офіційно відкрив роботу Форуму, виступив з вітальним словом до його учасників. Подібний форум, зазначив він, уже відбувся у Донецьку, де все відкрито східним вітрам. Цей же форум у краї, де все відкрито західним вітрам. Тут, на заході українці були під різними державами, Румунією, Польщею, Чехією, Австрією, але тим не менше, саме тут слід пошукати того патріотичного подвижництва, завдяки якому ми ще існуємо. Саме поклонитися цій землі, її людям і приїхали ми сюди, — сказав Іван Драч, надавши слово Миколі Жулинському.

Академік Жулинський, зокрема, акцентував увагу на глобалізаційних процесах у світі, котрі стирають національні держави. Тож так важливо витворити національне обличчя, свою ідентичність. Інакше ризикуємо потрапити під нівеляцію. Саме через те нас вдалося поділити на Схід та Захід, тим паче, що Росія нам нав’язує панросійську ідентичність. Саме творенню єдиної української нації через пріоритетність гуманітарної політики, присвятив своє президентство Віктор Ющенко.

Хоч як не товкмачили нам ще зі шкільної парти, що матерія первинна, — розпочав свій виступ наш знаний краянин, видавець, автор документальної повстанської трилогії Михайло Андрусяк, — та наші батьки навчали, що спершу слово Слово. Тому так важлива українська видавнича справа, адже незнання породжує в душі осад національної меншовартості. Промовець також запропонував і надалі відзначати ювілеї борців за незалежність Української держави. 2007 року ми відзначили століття Романа Шухевича, цьогоріч — Степана Бандери, а наступного року буде столітній ювілей визначних керівників національно-визвольного руху Миколи Арсенича, Михайла Дяченка, Петра Федюка, Михайла Бажанського, що потребує також державної підтримки. Досі ще диві й герої його трилогії — легендарний сотенний Мирослав Симчич, люди героїчної долі Пантелеймон Василевський, Леся Слободян, які прокидаються і засинають з думкою про те, що треба зробити для України.

Бути чи не бути Україні, та якою бути? — стоїть питання перед національно свідомою інтелігенцією, — з болем констатувала завідувачка центру Огієнкознавства, що у Кам’янець-Подільську, професор Євгенія Сохацька. — А наша нація хвора, якщо парламент проголосував за відновлення у Києві пам’ятника Ленінові.

На важливості правильного вибору, який здійснюватимемо через місяць, наголосив письменник Роман Іваничук. Щоб потім не вийшло, за українською звичкою, чухати чуби, а то ще й лікті кусати.

Виступили також заслужений учитель України з Волині Олеся Ковальчук, як вона себе представила — онучка петлюрівця, донька бандерівця, головний лікар з Тернополя Ігор Паньків, заслужений діяч мистецтв з Буковини Остап Сав’юк, магістрант Рівненського університету Катерина Абрамчук.

Вихід Президента України Віктора Ющенка до трибуни зал зустрів оваціями, спраглий почути живе слово очільника держави. "Часто можна побачити нахнюплених людей, які готові плакати і ридати над долею України, але нам нема чого Бога гнівити, — розпочав Президент свій виступ про досягнення за останні чотири роки. — За цей час України мала найвищі у світі (крім Литви) темпи росту економіки, мали іноземних інвестицій, у перерахунку, щомісяця — по мільярду доларів. Україну уже називають житницею Європи. Чотири роки тому ми були на 16-му місці, серед вимираючих націй у Європі, тепер — на шостому, а вісім областей України мають абсолютний приріст населення. Молоді родини за народження дітей одержали загалом 6 мільярдів гривень. Ми стали інакше ставитися до інвалідів, до сиріт. Чотири роки тому 8600 дітей-сиріт чекали на усиновлення, тепер — 1600 родин у черзі, котрі хочуть усиновити дитину. А тільки в родині закладається справді патріотичне виховання. 19 тисяч дітей із сиротинців продовжують навчання в середніх спеціальних закладах, дев’ять тисяч — у вищій школі. Все це і називається політикою якості, паростки якої, може, відразу й не очевидні".

Чотири роки тому у відношеннях з Євросоюзом ми говорили лише про партнерство (не вороги, не друзі, без зобов’язань), а сьогодні — про асоціативне членство, — продовжив В. Ющенко. — Змінилася і сама атмосфера у суспільстві. Якщо п’ять років тому в Донецьку мене зустрічала в аеропорту брама з амбарним замком і бритоголові молодики, то нині там вільно висять білборди з агітацією за різних кандидатів у Президенти, дві третини реклами — українською мовою. У Львові — перша політична реклама, яка тебе зустрічає дорогою з аеропорту, — за Януковича. Ми стали взаємно менш агресивними, більш толерантними. "Ми вже не такі різні, — наголосив Президент. — Ми одна нація, зі спільною історією".

Для національної ідентифікації важливі і Батурин, і Голодомор 1933 року, тож так важливо достукатися до сердець людей, до всіх 46 мільйонів. Тільки консолідована нація може ставити перед собою великі завдання. Важлива проблема і "Мистецького арсеналу" — це те, з чого починається будь-яка нація в Європі. Україна повинна мати музей, де були би представлені і трипільська культура, і скіфське золото, і реалістичне мистецтво, щоб не треба було їхати в Лувр, Ермітаж чи Британський музей. Наше завдання, — ще раз наголосив Президент, — не розгубити свою історію.

Є політики, котрі щедро роздають обіцянки, а є державники, котрі дивляться далеко наперед. Тому так важливо зробити правильний вибір. Як прозвучало на Форумі, до української булави треба ще й української голови.

Автор: Ігор ФЕСТРИГА, Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі