Журналістика і свобода

Допомога уряду є більшою загрозою для преси, ніж будь-яка нова технологія.

Ми живемо в часи, коли багато новинних медіа закриваються або скорочують обсяги своєї діяльності. Без сумніву, від будь-кого ви почуєте, що журналістика у важкому стані, а винен у цьому тріумф цифрових технологій.

Моя думка прямо протилежна. Майбутнє журналістики як ніколи багатообіцяюче – обмежене тільки редакторами і продюсерами, які не бажають боротися за своїх читачів, чи глядачів, чи з урядом, який використовує свій потужний вплив, щоб надмірно регулювати або субсидувати нас.

Від самого початку газети процвітали з однієї причини: це довіра, яка ґрунтувалася на представництві інтересів читачів і наданні їм новин, що є важливими для них. Це означає висвітлення життя громад, у яких вони живуть, викриття урядової чи корпоративної корупції та протистояння багатим і могутнім.

Технологія дозволяє нам робити це в значно більшому масштабі. Це означає, що ми маємо засоби, щоб дійти до мільярдів людей, які донедавна не мали чесних або незалежних джерел інформації, що необхідні їм для розвитку в суспільстві, для того, щоб тримати свої уряди підзвітними і задовольняти власні потреби та мрії.

Чи означає це, що ми всі досягнемо успіху? Звичайно, ні. Деякі газети і новинні організації не адаптуються до сучасних реалій цифрових технологій – і вони зазнають невдачі. У цих невдачах ми не повинні звинувачувати технологію. Майбутнє журналістики – за відважними, і успішними компаніями будуть ті, які знайдуть нові та кращі способи задоволення потреб своїх слухачів, читачів, глядачів.

По-перше, медіа-компанії повинні дати людям ті новини, яких вони хочуть. Я не можу сказати, скільки газет я відвідав, у яких є стіна з преміями в галузі журналістики – і де швидко падає наклад. Це говорить мені, що редактори виробляють новини для себе – замість новин, які стосуються їхніх споживачів. Найважливішим активом новинної організації є довіра до неї, її читачів, зв’язок, що відображає впевненість у тому, що редактори дбають про їхні потреби й інтереси.

Протягом двох років у News Corporation ми працювали над проектом, що використовуватиме частину наших частот для того, щоб передавати наші телевізійні продукти – можливо, навіть контент наших газет – на мобільні прилади. Сьогодні для того, щоб отримати свої улюблені новини та розваги, споживачі не хочуть бути прикутими до ящика вдома чи в офісах – і наш план передбачає задоволення потреб наступної хвилі телеглядачів, які дивляться телебачення, залишаючись мобільними.

Те саме стосується і газет. Усе більше наших читачів використовують різні технології, щоб отримати доступ до наших газет, роблять це в різний час доби. Наприклад, вони можуть читати деякі номери The Wall Street Journal на своїх приладах BlackBerry дорогою до офісу, на комп’ютері – коли прийшли на роботу, і на більшому та якіснішому електронному пристрої – де б вони не були.

Моя друга думка випливає з моєї першої: якісний контент не безкоштовний. У майбутньому якісна журналістика залежатиме від здатності цих новинних організацій привернуту увагу споживачів, забезпечуючи їх новинами й інформацією, за яку вони бажають платити.

Стара бізнес-модель, яка переважно базувалася на рекламі, – мертва. Визнаймо: бізнес-модель, яка покладається передусім на он-лайн-рекламу, не може підтримувати газети протягом тривалого часу. Причина – проста арифметика. Хоч обсяг он-лайн-реклами зростає, це зростання становить тільки частку того, що було втрачено з друкованою рекламою.

Це не зміниться, навіть під часу економічного буму. Причина в тому, що стара модель була побудована на квазімонополіях у таких сферах, як платні приватні оголошення, що знищили нові та дешевші конкуренти, наприклад, Craigslist, Monster.com тощо.

У новій бізнес-моделі ми виставлятимемо споживачам рахунок за новини, які подаватимемо на наших веб-сайтах. Критики кажуть, що люди не платитимуть. Я вірю, що вони будуть платити, але тільки тоді, коли ми дамо їм щось добре, цінне та корисне. Наші споживачі достатньо розумні, щоб знати, що не можна отримати щось за ніщо.

Це стосується також деяких наших друзів в інтернеті. А є й такі, хто думає, що мають право взяти наш новинний контент і використати його з власною метою, не доклавши й пенні до його створення. Деякі переписують (не вказуючи джерела) новинні історії дорогих і відомих журналістів, які витратили дні, тижні або навіть місяці на свої статті – все це під завісою "чесного використання".

Ці люди не інвестують в журналістику. Вони живляться з важко зароблених плодів і інвестицій інших. І їх майже гуртове привласнення наших історій – це не "чесне використання". Відкинувши ввічливість, визнаймо – це крадіжка.

Саме сьогодні творці зазнають збитків, тоді як агрегатори насолоджуються багатьма благами. У довготривалій перспективі це неприпустимо. Ми відкриті для різних моделей оплати. Але принцип чіткий: якщо перефразувати відомого економіста, такої речі, як безкоштовна новина, не існує, і ми маємо намір забезпечити собі чесну, але помірну плату за цінності, які виробляємо.

Насамкінець декілька слів про уряд. Протягом останніх двох-трьох десятиліть ми бачили появу нових платформ і нагод, яких ніхто не міг передбачити – від мережевих соціальних порталів, iPhones і BlackBerry до веб-сайтів газет, радіо і телебачення. І ми тільки на початку.

Тут є роль для уряду. На жаль, надто багато механізмів, які уряд використовує для того, щоб регулювати новинний і інформаційний бізнес, базуються на припущеннях і бізнес-моделях ХХ століття. Якщо ми справді переймаємося виживанням газет і інших журналістських проектів, найкраще, що може зробити уряд – це позбутися довільних і суперечливих правил, що, власне, перешкоджають людям інвестувати в ці компанії.

Один приклад застарілого мислення – це правило про заборону перехресної власності, що запобігає володінню, скажімо, телевізійним каналом і газетою на тому самому ринку. Багато з цих правил написано тоді, коли конкуренція була обмеженою через величезні стартові затрати. Якщо сьогодні ви власник газети, то вашим конкурентом не обов’язково є телевізійний канал у тому самому місті. Це може бути веб-сайт на іншому кінці світу або навіть піктограма на чиємусь мобільному телефоні.

Ці нові реалії означають зростання конкуренції, і це добре, для споживача. Але якщо бізнес адаптується до нових реалій, то й так само повинен адаптуватись уряд. У цьому новому і більш глобально конкурентному світі новин обмеження перехресної власності на телебачення та газети так само сенсовне, як заборона газетам мати власні веб-сайти.

На мою думку, здіймання галасу з вимогами забезпечити урядову підтримку для газет є так само тривожним, як і надмірне регулювання. Набуває популярності ідея забезпечувати журналістів за допомогою платників податків. Або надавши газетам "неприбутковий" статус – в обмін, звичайно, на те, що газети відмовляться від права підтримувати політичних кандидатів. Найбільш непривабливою проблемою, яку вирішили з "допомогою" уряду, стала націоналізація автоіндустрії США: підтримка тих, хто створює речі, яких не хочуть споживачі.

Перспектива того, що уряд США напряму втручатиметься в комерційну журналістику, повинна нажахати кожного, кому не байдужа свобода слова. Батьки-Засновники знали, що ключем до незалежності був дозвіл підприємствам процвітати, слугуючи противагою владі. Саме тому, що газети отримують прибуток і їхнє існування не залежить від уряду, вони мають ресурси та необхідні кошти, щоб тримати уряд підзвітним.

Коли представники 13 колишніх британських колоній установили новий порядок, вони збудували його на міцному фундаменті: вільні і поінформовані громадяни. Вони розуміли, що поінформовані люди вимагають новин, які не залежать від уряду. Це одна з причин, чому вони зробили Першу поправку першою.

Наш світ рухається швидше і є набагато складнішим, ніж їхній. Але суть залишається тією самою: для того, щоб прийняти обґрунтоване рішення, вільні чоловіки і жінки вимагають чесних і надійних новин про події, які впливають на їхні країни і їхнє життя. Абсолютно не важливо, подаватимуть газети майбутнього матеріал за допомогою електронів чи мертвих дерев. Найважливіше те, щоб індустрія новин залишалася вільною, незалежною – і конкурентоспроможною.

Руперт Мердок – президент і генеральний директор News Corporation. Це адаптована доповідь, виголошена на засіданні робочої групи з питань журналістики й інтернету Федеральної комісії з торгівлі [Federal Trade Commission]

Автор: Руперт Мердок [Rupert Murdoch]
Назва оригіналу: Journalism and Freedom
Джерело: The Wall Street Journal Europe, 07.12.2009
Зреферував: Михайло Мишкало, Західна аналітична група
Обговорити на форумі