Дитинство без насильства: Три шляхи у вихованні

Соціальний проект Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, Коломийського інституту Державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника".

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним із трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу.

Влада. Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять. У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство.

Можливі наслідки для дитини — відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості.

Можливі наслідки для батьків — почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та особою як батьками.

Наслідки для родини — холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

Поступливість. На цьому шляху батьки заради спокою, поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням. Дитина почувається у виграші — "я перемогла!". Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини — відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей — батьки виявляються "слабкими", а дитина "сильною". У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватись авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі.

Можливі наслідки для батьків — неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям.

Наслідки для родини — відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

Діалог. На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють становленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати "ні", коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки.

Можливі наслідки для дитини — бажання співпрацювати з батьками, їм подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших.

Можливі наслідки для батьків — задоволення собою як батьками, почуття близькості, радості від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування злість), не ображаючи дитину.

Наслідки для родини — менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвиваються конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявити взаємну турботу та повагу.

Тож любімо, цінуймо своїх дітей. Поки є час, поки все можна змінити!

Вільний голос для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі