Берлусконі й Путін плекають тісні взаємини

Поїздка італійського прем’єр-міністра Сильвіо Берлусконі [Silvio Berlusconi] до Санкт-Петербурга була визначена як "неофіційна" й "приватна". Це цілком узгоджується з повідомленням, яке подали деякі італійські газети, про те, що Берлусконі, завантажив свої валізи достатньою кількістю вина, призначеного для господаря зустрічі – російського прем’єр-міністра Владіміра Путіна. Останньому ж сьомого жовтня стукнуло 57 років. Однак, триденний візит Берлусконі був чимось значно більшим, ніж запізнілим святкуванням уродин його російського друга. Ще напередодні поїздки в газеті Il Giornale, котра належить сім’ї Берлусконі, можна було прочитати, що два державні мужі мають намір порозмовляти про нафту, газ і геополітику.

Так воно й відбувалося. А у четвер обидвоє за допомогою телемосту залучили до розмови третього – турецького прем’єр-міністра Реджепа Таїпа Ердоґана [Recep Tayyip Erdoğan]. Втрьох вони вирішили побалакати про будівництво газогону South Stream, яке проштовхує російський Газпром як альтернативу проекту Європейської Унії – Nabucco. Ходять також чутки, які ще не вдалося підтвердити, що на зустрічі мав бути присутнім і колишній канцлер Німеччини Ґергард Шрьодер [Gerhard Schröder].

"Позитивна динаміка". Газогін Nabucco, пролігши в обхід Росії через Південний Кавказ, мав би забезпечити європейцям доступ до газових родовищ в Каспійському басейні та Центральній Азії. Варто зазначити, що італійський енергопостачальний концерн Eni вже віддавна є партнером Газпрому в справі реалізації проекту South Stream. У січні Анкара і Москва підписали угоду, яка надає Росії право прокласти газогін через турецьку економічну зону в Чорному морі. Ця угода стала вирішальним кроком для залагодження формальних справ перед початком будівництва South Stream, бо інакше, довелося б тягнути газогін українською економічною зоною, що, з огляду на напружені газові взаємини між Москвою та Києвом, приховувало в собі чималий конфліктний потенціал. Будівництво газогону South Stream передбачається завершити до 2013-го року, тобто роком раніше за заплановану реалізацію проекту Nabucco, будівництво якого було узгоджено всіма країнами-учасниками (зокрема й Туреччиною) ще в липні цього року.

Під час телевізійного мосту з Ердоґаном у четвер Путін наголошував на "позитивній динаміці". Він вказував на те, що російські та італійські підприємства набралися вже чималого досвіду під час будівництва газогону Blue Stream, який проліг дном Чорного моря між Росією та Туреччиною. Ще перед тим Ердоґан запевняв, що часового плану побудови South Stream буде дотримано. Проведено всі необхідні дослідження щодо дотримання правил безпеки, захисту екології та сейсмічних ризиків, тож попередні роботи можна вже розпочинати.

Політика між друзями. У серпні ще до підписання турецько-російської угоди щодо South Stream Берлусконі несподівано відвідав Анкару. Минулого тижня Італія, Росія і Туреччина уклали в рамках енергетичної співпраці ще одну угоду про будівництво нафтогону, який проляже від Самсуна на Чорному морі через територію Туреччини до турецького середземноморського порту Джейхан. Ця угода має покращити безпеку енергопостачання, як запевнив італійський енергетичний концерн Eni. Італійські нафтовики будуватимуть нафтогін разом з турецьким підприємством Calik Enerji. А трубу наповнюватимуть нафтою Росія і Казахстан.

В Італії у цьому контексті вже пролунала критика на адресу Берлусконі, яка передовсім стосувалася того, що він, роблячи такі кроки ні з ким їх не узгоджував. Сенатор Франческо Рутелі [Francesco Rutelli] з опозиційної Демократичної партії обізвав це "таємною місією", колишній керівник уряду Масімо Д’Алема [Massimo D’Alema] засудив специфічне дружнє ставлення Берлусконі до Путіна чи до лівійського лідера Моамара Каддафі [Muammar al Gaddafi]. "Берлусконі повинен врешті-решт зрозуміти, що для нього не може бути жодних приватних поїздок і жодної приватної дружби з керівниками інших держав", – підкреслив Д’Алема. Міністр оборони Італії намагався їх заспокоїти, що, мовляв, він не вбачає у цих приватних контактах "жодної змови": "Керівник уряду має повне право зав’язувати особисті стосунки з прем’єр-міністром іншої країни". Міністр закордонних справ Італії Франко Фратіні [Franco Frattini] додав до цього: "Це була зустріч між друзями, котрі розмовляли про зовнішню політику й зовнішньоекономічні відносини". Утім, це не заспокоїло критиків. "Берлусконі трактує Італію як своє приватне підприємство", – приблизно такими заголовками рясніли в четвер перші сторінки деяких незалежних газет. Або ще: "Коли вже Берлусконі обговорюватиме енергетичні питання країни спершу в парламенті?"

З часу своєї першої зустрічі в 2001-му році Берлусконі й Путін плекають тісні взаємини. Коли Путін ще був президентом, його сім’я разом зі сім’єю Берлусконі провела свою відпустку на Сардинії. У відповідь італійського прем’єр-міністра було запрошено на російський чорноморський курорт в Сочі. Те, що Берлусконі одночасно розвивав відносини з американським президентом Джорджем Бушем, у якого тоді з Кремлем складалися дуже напружені стосунки, не зашкодило його взаєминам з Путіним. Адже в особі Берлусконі Путін завжди знаходив надійного адвоката в середовищі Європейської Унії. Це проявилося і під час російсько-грузинської війни в серпні 2008-го року. Італійський прем’єр-міністр тоді застерігав від створення "антиросійського фронту" й виступив однозначно проти запровадження санкцій проти Росії. Берлусконі тоді продемонстрував розуміння того, що визнання Косово Європейською Унією сприйметься Росією як "провокація". Співпраця Путіна і Берлусконі не обмежується газогоном South Stream: Eni і Газпром реалізують свої спільні ґешефти також і в Лівії.

Автори: Йорґ Бремер [Jörg Bremer], Райнгард Фезер [Reinhard Veser]
Назва оригіналу: Eine geopolitische Männerfreundschaft
Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung. 23.10.2009
Зреферував Любко Петренко, Західна аналітична група
Обговорити на форумі