Вибори-2010: Сценарії зриву

Хоча більшість представників українського політикуму вважають, що вибори-2010 таки відбудуться, дехто не виключає їх зриву як на старті виборчої кампанії, так і в її фіналі. Які основні шляхи зриву виборів вбачають ті, хто вказував на можливість розвитку ситуації саме таким шляхом?

З пропрезидентського табору нещодавно пролунали відразу дві заяви з приводу можливості зриву виборів. Вадим Карасьов, екс-радник глави Секретаріату Президента, зокрема побоюється можливості того, що члени дільничних виборчих комісій або навіть Центральної виборчої комісії, обрані від одних політсил, можуть під тиском перейти на бік інших і таким чином поставити під сумнів легітимність результатів цих виборів.

Ігор Попов, екс–голова Комітету виборців України, а нині представник Президента України у Верховній Раді, в свою чергу пояснив свою теорію зриву виборів досить просто — якщо Рада не прийме державний бюджет на 2010 рік, то фінансування діяльності виборчих комісій може не відбутися або відбудеться з правової точки зору із порушеннями (а це є підставою для оскарження результатів таких виборів). Далі атаку на саму можливість безпроблемного проведення виборів підхопив і перший віце-спікер Олександр Лавринович. За словами "регіонала", небезпека полягає у неякісному наповненні баз даних Державного реєстру виборців. Через це можуть бути проблеми із проведенням голосування (численні помилки у даних про виборців, "мертві душі" і т.д.).

Спікер ВР Володимир Литвин теж не оминув нагоди висловитися на цю тему, назвавши відразу дві причини можливого зриву виборів. Перший сценарій — це визнання нової версії закону "Про вибори Президента України" неконституційною в цілому вже після початку виборчої кампанії (поки що її визнали неконституційною лише через неправильне датування, так що закон все ще виконується).. Другий — це якщо новообраний глава не зможе скласти присягу у Верховній Раді через блокування парламенту. В принципі, у випадку останнього сценарію можлива присяга не у парламенті, але її легітимність буде досить сумнівною.

Про можливі проблеми із проведенням виборів недавно заявила і Юлія Тимошенко. За її словами, Конституційний суд має бути аполітичним при розгляді питання про конституційність виборчого закону. Тобто вона розраховує, що вибори проведуть за новою версією закону, яку КСУ відхилив через неправильне датування. Але в цілому Конституційний суд може її відхилити остаточно. В принципі, як і затвердити.

Друга річ, яку найбільше побоюється Юлія Володимирівна, - це оголошення Віктором Ющенком надзвичайного стану у зв’язку із несприятливою економічною ситуацією та відповідне перенесення голосування на невизначений термін. За її словами, Ющенко на пряму зацікавленим у цьому.

Але чи тільки Ющенко може бути зацікавленим у зриві виборів? За словами лідера КПУ Петра Симоненка , такий варіант може задовольнити і Віктора Януковича, якщо тому не вдасться переконливо виграти у першому турі. На його думку комуніста, "регіонали" можуть відпрацьовувати варіант проходження у другий тур Віктора Ющенка як єдиного кандидата, у якого Янукович, в принципі, може без проблем виграти.

Зрив виборів збереже "обличчя" Януковича, який, таким чином, не програє сам вибори, а створить ілюзію того, що йому знову не дали їх виграти.

У ЗМІ, таким чином, обговорюються декілька сценаріїв зриву виборів. Розглянемо їх по черзі.

Перший з них — визнання неконституційним закону "Про вибори Президента України" в цілому або окремих його положень. Якщо саме процедурні положення визнають неконституційними, то на думку експертів, це буде найбільш змістовним аргументом для зриву виборів.

Наприклад, у новому варіанті закону про вибори прописано, що виборча кампанія триває 90, а не 120 днів, як це було раніше. Якщо виборчі комісії будуть формовані саме за тими правилами, які потім можуть скасувати, то правомірність діяльності цих комісій опиниться під загрозою.

Але КСУ навряд чи візьме на себе роль руйнівника у цій ситуації. Мало того, як сказав голова суду Андрій Стрижак, у випадку визнання цього закону неконституційним можна застосовувати його старий варіант, ухвалений у 2004 році.

Другий сценарій — введення надзвичайного або військового стану. Як привід для цього можна використати або економічну кризу і пов’язані з нею масові заворушення (які можуть також статися внаслідок невдоволення прихильників певного кандидата результатами виборів), або потенційно можливий конфлікт між Україною та Росією у Криму.

Більшість ЗМІ натякають саме на останній варіант розвитку — конфлікт у Криму. Після минулорічних подій у Грузії багато хто почав вважати, що Росія не зупиниться на відокремленні Абхазії та Південної Осетії від Грузії і почне провокувати аналогічні конфлікти у Криму. У пресі, в свою чергу, з’являлися уявні сценарії воєнних операцій, політичних протистоянь і т.д.

Діючому президенту Віктору Ющенку такі конфлікти підуть швидше на користь — це дасть йому шанси відновити свої електоральні позиції на Заході та в Центрі України. Адже будь-які дії Росії, спрямовані на захист її позицій в Україні, здійснюються таким чином, що це лише викликає відразу навіть у проросійськи налаштованих громадян України.

Проте такому сценарію можуть завадити як Віктор Янукович, так і Юлія Тимошенко. Перший є беззаперечним фаворитом політичних уподобань жителів ключового регіону — Криму. Тому він може допустити заворушення лише у випадку остаточної невпевненості у власній перемозі.

Тимошенко може вплинути на ситуацію тим, що маючи достатньо добрі стосунки з російським керівництвом, буде намагатися залагодити конфлікти мирним шляхом.

Є тут і певні юридичні моменти — укази про введення надзвичайного або військового стану має затверджувати Верховна Рада. Якщо вона з якихось причин не затвердить, скажімо, указ про надзвичайний стан, то він втратить чинність протягом однієї (на черговій сесії) або трьох діб (між сесіями).

Третім сценарієм може стати відсутність кворуму у ЦВК — якщо у розпал виборчої кампанії члени ЦВК, що представляють окремі політичні сили, ляжуть на лікарняний або підуть у відставку за вказівками своїх покровителів. Це намагалися зробити у 2007 році члени Центрвиборчкому, делеговані СПУ, КПУ та ПР. Є шанси, що цей крок намагатимуться повторити і у 2010 році представники тих політичних сил, яких не влаштовуватимуть результати, показані їхніми кандидатами.

Четвертий сценарій — це саботаж з боку членів дільничних виборчих комісій, які масово можуть не вийти на роботу. Але у новій версії виборчого закону передбачено, що підсумки голосування приймаються більшістю від присутніх на засіданні членів комісії, а не загальної кількості. Тому для зриву виборів потрібен "альянс саботажнників", що є малоймовірним.

Автор: Максим ПОБОКІН
Джерело: Новинар
Обговорити на форумі