друкувати
П’янкий запах волі (фото)
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2009-09-18 03:42:49
П’ять років тому у Товмачицькій установі №41, що у Коломийському районі, було утворено дільницю соціальної реабілітації, - у зв’язку з уведенням в дію нового кримінально-виконавчого кодексу.
Основне завдання, покладене на цю дільницю – гармонійна адаптація засуджених до життя на волі, яке незабаром їх чекає. Щоби змінити прописку із тюремних нар на зручне ліжко в дільниці соціальної реабілітації, необхідно спочатку відбути більшу частину терміну, мати добру характеристику, гарно поводитись і брати участь у громадському житті установи. Загалом, потрапити на дільницю можна лише один раз. Якщо, не дай Боже, там хтось зривається, не витримують нерви або підводить дурна голова – другого шансу вже не буде, засудженого одразу переводять назад в установу, де він вже відбуває своє покарання на загальних умовах.
Дільниця готова прийняти 24 засуджених, але нині там проживають на половину менше. Кімнати – по чотири ліжка, усе акуратно застелено, чистенько. Начальник дільниці Василь Мартинюк розповів, що тут засуджені ведуть зовсім інший спосіб життя, ніж в установі. Насамперед, тут більше волі. Колючий дріт – тільки згори, на паркані, але на фоні зелених дерев він справляє не таке гнітюче враження, як на території установи, на фоні високих сірих мурів і вартових вишок. Мешканці дільниці мають право виходити у село, наприклад, до магазину, де можуть купити усе, що хочуть, крім спиртного – тут можна мати гроші. Правда, виходять засуджені за територію дільниці тільки у супроводі конвою. Але все одно це краще, ніж роками не бачити нічого, крім сірих парканів, обвитих колючкою.
На дільниці створено всі умови для життя тих, хто твердо став на шлях виправлення. Крім затишних кімнат, є кухня, де можна приготувати собі будь-яку мрію гурмана. Є навчальна кімната, бібліотека, тут можна подивитись телевізор, правда, після роботи. Працюють засуджені так само, як і в установі, і живуть за схожим розпорядком дня. Сюди можуть приходити чи приїздити їхні рідні – відвідувати засуджених на дільниці соціальної реабілітації можна щодня. Були випадки, коли дружини разом з дітьми приїздили до Товмачика, винаймали там житло, і так і жили до кінця терміну ув’язнення рідної людини, щодня відвідуючи чоловіка на дільниці. Тут навіть облаштовано кімнату для довготермінових побачень, з диванами, телевізором, окремою кухонькою. На подвір’ї – альтанка, де можна посидіти самому, подумати про життя-буття, або з кимось із рідних, хто не забув про ув’язненого. До речі, цікавий факт розповіли в установі. Якщо порівняти чоловічу і жіночу установи з виконання покарань, то до засуджених жінок дуже рідко приїздять на відвідини чоловіки, буквально одиниці. А от до засуджених чоловіків жінки навідуються регулярно, більше того, знайомляться з ними через різні газети і навіть виходять заміж за засуджених. Наприклад, у Товмачицькій установі за минулий рік відзначили сорок весіль!
Так чи інакше, але дільниця соціальної реабілітації, де після тюремних бараків навіть дихається інакше, - це вже перший подих волі. І щоб наблизитись до неї максимально, засудженим треба тільки не піддатись п’янкому відчуттю вседозволеності. Це тяжко, коли раптом зявляється купа можливостей, на відміну від строго обумовленого режиму в установі. Але це вже, як і на волі, кожен обирає свою стежку сам…
Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі
Основне завдання, покладене на цю дільницю – гармонійна адаптація засуджених до життя на волі, яке незабаром їх чекає. Щоби змінити прописку із тюремних нар на зручне ліжко в дільниці соціальної реабілітації, необхідно спочатку відбути більшу частину терміну, мати добру характеристику, гарно поводитись і брати участь у громадському житті установи. Загалом, потрапити на дільницю можна лише один раз. Якщо, не дай Боже, там хтось зривається, не витримують нерви або підводить дурна голова – другого шансу вже не буде, засудженого одразу переводять назад в установу, де він вже відбуває своє покарання на загальних умовах.
Дільниця готова прийняти 24 засуджених, але нині там проживають на половину менше. Кімнати – по чотири ліжка, усе акуратно застелено, чистенько. Начальник дільниці Василь Мартинюк розповів, що тут засуджені ведуть зовсім інший спосіб життя, ніж в установі. Насамперед, тут більше волі. Колючий дріт – тільки згори, на паркані, але на фоні зелених дерев він справляє не таке гнітюче враження, як на території установи, на фоні високих сірих мурів і вартових вишок. Мешканці дільниці мають право виходити у село, наприклад, до магазину, де можуть купити усе, що хочуть, крім спиртного – тут можна мати гроші. Правда, виходять засуджені за територію дільниці тільки у супроводі конвою. Але все одно це краще, ніж роками не бачити нічого, крім сірих парканів, обвитих колючкою.
На дільниці створено всі умови для життя тих, хто твердо став на шлях виправлення. Крім затишних кімнат, є кухня, де можна приготувати собі будь-яку мрію гурмана. Є навчальна кімната, бібліотека, тут можна подивитись телевізор, правда, після роботи. Працюють засуджені так само, як і в установі, і живуть за схожим розпорядком дня. Сюди можуть приходити чи приїздити їхні рідні – відвідувати засуджених на дільниці соціальної реабілітації можна щодня. Були випадки, коли дружини разом з дітьми приїздили до Товмачика, винаймали там житло, і так і жили до кінця терміну ув’язнення рідної людини, щодня відвідуючи чоловіка на дільниці. Тут навіть облаштовано кімнату для довготермінових побачень, з диванами, телевізором, окремою кухонькою. На подвір’ї – альтанка, де можна посидіти самому, подумати про життя-буття, або з кимось із рідних, хто не забув про ув’язненого. До речі, цікавий факт розповіли в установі. Якщо порівняти чоловічу і жіночу установи з виконання покарань, то до засуджених жінок дуже рідко приїздять на відвідини чоловіки, буквально одиниці. А от до засуджених чоловіків жінки навідуються регулярно, більше того, знайомляться з ними через різні газети і навіть виходять заміж за засуджених. Наприклад, у Товмачицькій установі за минулий рік відзначили сорок весіль!
Так чи інакше, але дільниця соціальної реабілітації, де після тюремних бараків навіть дихається інакше, - це вже перший подих волі. І щоб наблизитись до неї максимально, засудженим треба тільки не піддатись п’янкому відчуттю вседозволеності. Це тяжко, коли раптом зявляється купа можливостей, на відміну від строго обумовленого режиму в установі. Але це вже, як і на волі, кожен обирає свою стежку сам…
Автор: Маґда НИКОЛИШИН, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі