Група восьми… чотирнадцяти… двадцяти… Зміни наближаються

На нещодавньому саміті Групи восьми в Італії його учасники ухвалили низку важливих рішень, від боротьби з кліматичними змінами до значної допомоги Африці. Але чи не найпримітніший результат цієї зустрічі в тому, що дні цього неформального міждержавного об’єднання, як виглядає, злічені. Нинішня Група восьми, що більш як наполовину складається з європейських країн, уже завузька для того, щоб вирішувати світові проблеми.

Питання лише в тому, "група скількох" це буде.

Це вже ставалося: Група шести, в якій 1975 року зібралися США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія й Японія, вже наступного стала Групою семи, долучивши до себе Канаду. Наприкінці 1990-х років до цих семи промислово найрозвиненіших країн узяли й Росію як політично важливого гравця (щоправда, свої фінансові справи розвинена сімка досі веде як Група семи).

І от тепер навіть найпотужніші члени цього об’єднання усвідомлюють: така структура вже не відповідає велетенським політичним і економічним змінам останнього часу. Президент США Барак Обама каже прямо: "Думати, що ми якось можемо впоратися з цими всесвітніми змінами без таких великих держав, як Китай, Індія й Бразилія, мені здається, неправильно".

Це й засвідчив останній саміт в італійській Аквілі: вісімка зустрічалася сама лише першого з трьох його днів, а далі "розширилася". До зустрічей приєдналися керівники "Групи п’яти плюс один". П’ятьма були найрозвиненіші з-поміж країн, що розвиваються, – Бразилія, Індія, Китай, Мексика й Південна Африка, а "плюсом" став Єгипет.

Разом виходить Група чотирнадцяти. Саме її формального створення хочуть президент Франції Ніколя Саркозі, а також прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, який вважає: "Група чотирнадцяти – це той формат, який у майбутньому матиме найкращі можливості ухвалювати найважливіші рішення щодо світової економіки, і не тільки".

Іще одна можливість – Група двадцяти, яка, на відміну від чотирнадцятки, вже офіційно існує 10 років. Щоправда, самітів вона провела лише пару, востаннє в квітні в Лондоні, а переважно працює на рівні головних фінансистів і банкірів цієї групи країн із найбільшими економіками. Але її члени мають 85 відсотків світового валового внутрішнього продукту, 80 відсотків світової торгівлі і дві третини населення світу.

Крім 19 окремих країн, у тому числі й зі складу ЄС, повноправним членом у ній є Євросоюз. Високі представники Європейського Союзу здавна присутні і на засіданнях інших "груп", але там вони лише спостерігачі.

Дослідник лондонського дослідницького центру "Чатам-гаус" Ванесса Россі вважає, що саме це об’єднання перспективне: "Більш ніж ясно, що коли говорити про питання світової ваги – чи то про нові всесвітні правила банківництва, чи про кліматичні зміни, чи про допомогу біднішим країнам, – то Група восьми – вже непридатний формат для цього. Ми вже перейшли до Групи двадцяти".

Та дехто – як, наприклад, Берлусконі – стверджує, що двадцятка – то вже забагато. У Росії ж, яку лише відносно недавно допустили до елітного об’єднання восьми, страхи інші – що більша кількість членів зменшить її вплив.

Урешті, невдоволені будуть завжди, каже президент США Барак Обама: "Кожен хоче, щоб ця група, ця організація була якомога менша, але щоб він до неї ввійшов. Тож якщо це двадцять перша найбільша країна, то вона захоче саме "Групи двадцяти одного" і вважатиме за велику несправедливість, якщо її залишать поза межами".

Отож, як виглядає, дебати про те, скільки буде членів у наступної "групи", триватимуть , повідомляє Радіо Свобода.

Обговорити на форумі