Провокація з підтекстом

Конфлікт між "бюрократами" та "бізнесменами" у Партії регіонів назрівав вже давно. ПР тримається вкупі практично на одному бажанні - взяти реванш за поразку 2004 року і отримати переваги для перерозподілу власності в Україні.

Тому, можливо, задля відволікання уваги Партія регіонів спеціально дозволила, що інформація про бійку між двома народними депутатами на партійних зборах вийшла назовні.Бійка між народними депутатами від Партії регіонів Нестором Шуфричем і Сергієм Льовочкіним на декілька днів стала одним з "хітів" серед згадок подій в українському сегменті Інтернету.

Сталося це, як відомо, після партійного з’їзду у кінотеатрі "Зоряний", на якому обговорювалося кураторство над виборчими округами. Незмінний лідер "регіоналів" Віктор Янукович запитав Нестора Шуфрича, чому той не був у "своєму" окрузі в Керчі, коли він сам там був нещодавно з візитом. Шуфрич відповів, що він не знав про візит Януковича, а питанням графіків поїздок займається Сергій Льовочкін.

Шуфрич, як відомо з преси, назвав Льовочкіна "людиною, що змінила орієнтацію". Льовочкін же відповів тим, що графіки є у вільному доступі в Інтернеті, а Шуфрич — просто "інструмент в чужих руках" (перед тим Янукович, бажаючи розрядити напругу, розповів анекдот про любов на відстані, в якому ця любов можлива, якщо відстань не перевищує довжину "інструмента").

Отже вийшло так, що Льовочкін мимоволі назвав Шуфрича фактично тим, що називається "словом з трьох літер"… Відразу після закінчення засідання Шуфрич підійшов до Льовочкіна, кликнув його і вдарив кулаком в обличчя.

Про що це може свідчити, крім як про запальний характер Шуфрича? Адже відомо, що Шуфрич неодноразово відзначався — викликав на дуель екс-начальника Управління Держохорони Гелетея, побився із екс–міністром транспорту Рудьковським? Чи про приховуваний розпад ПР, для якої ці вибори можуть виявитися останнім шансом довести свою єдність?

По–перше, конфлікт між "бюрократами" та "бізнесменами" у ПР назрівав вже давно. Відомо, що Рінат Ахметов, навчений гірким досвідом президентських виборів 2004 року, вже не ставить виключно на одного гравця. Тому Янукович, ніби на зло людям Ахметова, зупинився на кандидатурі "бюрократа" Азарова як керівника виборчої кампанії.

До речі, більшість людей іншого головного спонсора ПР Дмитра Фірташа належать саме до категорії "бюрократів". Зокрема це Юрій Бойко та вищезгадуваний Сергій Льовочкін.

Припустимо, Ахметов і Фірташ відкрито не ворогують, однак за "контрольний пакет" у Партії регіонів між ними йде прихована боротьба — за рахунок лояльних до "акціонерів" осіб.

Останнім часом все ж таки невелику перевагу в оточенні Януковича здобули люди Фірташа, оскільки ідея сталої "широкої" коаліції провалилася.

В будь–якому випадку Ахметов хотів би взяти реванш (хоча, повторимося, що він не розглядає ПР як єдино можливий об’єкт для інвестицій) і тепер мав би чекати, коли "бюрократи" остаточно себе підставлять.

І ось одна з нагод вчинити партійний "переворот" випала — Льовочкін, сам того, можливо, не бажаючи, спровокував Шуфрича на бійку. Тепер обидва учасники бійки виставлені у негативному світлі — і Шуфрич як колишній "есдек", і "фірташівець" Льовочкін.

Тим більше, що першою повідомила про інцидент газета Сегодня, власником якої є Рінат Ахметов. Чи буде використана ця нагода для підкилимної революції — покаже час. Але цей випадок просто гріх не використати.

По–друге, можливо, що "есдеків" у ПР не люблять обидва впливових угруповання і хочуть позбутися цього "баласту". І не виключено, що люди Фірташа влаштували Шуфричу цю провокацію, освітливши це через близьке до Ахметова видання.

Тоді все сходиться. Але у такому випадку наступним у черзі на "виліт" має стояти Юрій Бойко, теж колишній "есдек". Проте Бойко вже п’ять років є наближеним до Фірташа і, по суті, готував прихід "РосУкрЕнерго" на ринок України.

Тому у Партії регіонів можуть позбуватися в основному "новачків", які не є близькими ні до персонально Януковича., ні до Ахметова з Фірташем. Першою з "новобранців" партію покинула Інна Богословська — нібито для самостійної участі у виборах.

Не секрет, що конкуренція за вплив у ПР точиться не тільки між головними спонсорами, але й інші партійні боси борються за вплив на Віктора Януковича. Відомо, що Борис Колесніков не надто поважає Дмитра Табачника. А той же Льовочкін не терпить братів Клюєвих і Василя Грицака, які, в свою чергу, відповідають йому взаємністю.

Єдність у Партії регіонів є лише декларативною і сама партія тримається вкупі практично на одному бажанні - взяти реванш за поразку 2004 року і отримати переваги для перерозподілу власності в Україні. Якби не було цієї мети — розпад партії був би очевидним.

Але поки є такий "брендовий" лідер, як Янукович, та поки електорат стабільний у своїх симпатіях, можна експлуатувати ці два фактори і ще раз спробувати повернутися з опозиції у владу. Враховуючи це, а також менш стабільний електоральний стан головних конкурентів на виборах та економічну кризу в Україні, у Януковича є значні шанси на перемогу.

Але якщо цього не станеться? Продовження опозиційного існування ще на кілька років "регіонали" можуть не пережити — оскільки вони, у силу своєї орієнтованості на сприяння власному бізнесу, можуть комфортно існувати тільки як "партія влади".

А, можливо, Партія регіонів спеціально дозволила, що інформація про бійку між двома народними депутатами на партійних зборах вийшла назовні? Таке цілком може бути — задля відволікання уваги від більш важливих речей "регіонали" можуть дозволити собі навіть такий варіант.

Хоча те, що сталося між Шуфричем і Льовочкіним — далеко не єдиний публічний конфлікт серед "регіоналів" і відволікти увагу громадськості від споглядання відцентрових процесів у ПР вони вже не в силах.

Автор: Максим ПОБОКІН
Джерело: Новинар
Обговорити на форумі