Ой Іване, Іваночку, зніми хворобу на сорочку

Сьогодні одне з наймістичніших свят у році — Івана Купала. Воно має суто язичницьке коріння, яке пізніше церква, не маючи можливість знищити древні традицій, перейменувала на Різдво Івана Хрестителя. Це день літнього сонцестояння, коли найкоротша ніч у році.

Наші пращури 7 липня славили бога Ярилу, бога кохання, сонця та врожаю. В ніч перед святом дівчата ворожили на долю, пускаючи вінки на річку. Посеред вінка клали свічки. Один вінок заворожували на себе, другий — на майбутнього судженого. Зійдуться два вінки у воді разом. Не погаснуть свічі — бути молодим у парі. Втопиться вінок дівчини — знеславиться юнка, може покриткою заміж піти, а розійдуться вінки — то й парі бути не судилося.

У знахарок свої клопоти — шукати і збирати зілля. За древніми повір’ями у цю ніч воно має найбільшу силу. Відчайдухи пробували й цвіт папороті знайти, яка всі бажання виконує та шлях до скарбів відкриває.

А ще в цю ніч нашi предки очищалися вогнем, стрибаючи через багаття. Вважалося, що чистий вогонь усі гріхи та хвороби спалить. Популярний у гуцульських та буковинських селах був обряд "перекидання" хвороб на сорочку. "Вдосвіта, вже на самого Івана, до річки йшли люди, у кого були проблеми зі здоров’ям. Перед собою на патику вони несли нові, ніколи не одягнені, спеціально пошиті для такої справи сорочки, — розповідає Стефанія Капустинська, працівник відділу фольклору Івано-Франківського науково-методичного центру культури. — цими сорочками на воді малювали хрест та примовляли: "Як ця сорочка чиста й біла. Хай слабість вийде з мого тіла". Потім дерли сорочки та прикладали до хворих місць".

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі