Старовинні бої: Вогнем і мечем з Сімферополя

При ковальські майстерні сімферопольця Олега Криворученка уже п'ятнадцять років діє клуб історичної реконструкції. На початку створення ніхто не думав, що повсякденна важка праця в кузні переросте в цілковито романтичне захоплення рицарськими турнірами. Скільки їх було упродовж усього цих років на сьогодні вже ніхто з кремезних хлопців у важких обладунках, не пам'ятають. Зараз вони в ці дні на різних святах по всій Україні показують цікаві бої.

Дзвін мечів, стук списів, удари бойової сокири по залізних латах. Голосна середньовічна музика. Здається, якісь церковні гімни, але в стилі рок. Гамір, крик: "Тевтонці нападають! Бий монголів!" І вже невідомо скільки століть змішалося тут і зараз, дивуєшся як в одному місці могли зібратися норманські вікінги, степовики-монголи, тевтонські лицарі та давньоруські воїни. А музика луна гучніше, і летять на всі боки іскри, від ударів важких мечів. Через декілька хвилин спершись на масивну зброю, усі "воїни" відпочивають від азарту битви, проганяючи втому... пивом.

"На сцені ми рубаємо один одного, - усміхається "Вікінг", який от ніби зійшов зі сторінок скандинавських саг, – та насправді ми друзі-нерозлийвода". А розпочалася історія сімферопольських лицарів з того, що ковалі допомагали толкієністам (любителям рольових ігор на тему романів Толкієна — авт.) робити дерев’яні мечі для їхніх забав. Далі було серйозніше замовлення: справжній рицарський костюм з латами, мечем, щитом. І хлопці настільки захопилися старовиною, що згодом почали читати історичні книги, уважно роздивлятися давні гравюри, вивчати матеріали розкопок та реконструювати військові бойові прийоми, костюми, зброю різних епох та країн.

На виготовлення одного рицарського обладунку зі зброєю сімферопольці витрачають понад чотири місяці. Коштує така річ теж недешево: від трьох до п’яти тисяч євро. Ціна залежить від виду металу, художнього оздоблення та кількості елементів костюма. "А коли перед тобою лежить така дивовижа, зроблена тобою і твоїми товаришами, то вже й не одягнути гріх", - каже "монгол" Євген Нестеренко.

До так би мовити розприділення ролей ковалі підходили дуже серйозно, обираючи епоху і бойові шати за зовнішньою схожістю та стилем життя. Ось Євген, наприклад, з діда-прадіда козак, проте вкралась десь краплина східної крові. Отож йому й одягати костюм монгола, припасовувати до боку криву шаблю — і на змаг.

Б’ються сімферопольці завжди в повний контакт, тому часто ламають носи, пальці та розбивають голови. Проте найбільше травм, за словами сміливців, можна отримати не під час виступів, а на тренуваннях, де, як правило, людина більше розслабляється і не сприймає партнера по спарингу як противника. У кожного вояка є свій талісман, який допомагає йому в бою та береже від серйозних фізичних пошкоджень. Та, коли "рицар" виходить на бій добряче "вмазаний", що, на жаль, також трапляється, то тут вже ніякий оберіг допоможе.

Але показові виступи — це тільки хобі. У повсякденному житті все набагато прозаїчніше — щоденна важка праця в кузні, де окрім рицарських лат, треба кувати паркани, віконні решітки, і навіть підставки під вазони. Тому, коли випадає можливість кудись поїхати — це справжнє свято. "Хотілося би побувати й закордоном, - каже "тевтонець" Роман Терещенко, проте багато роботи, тому їздимо в основному по Україні, де також фестивалів, ігор та змагань не бракує.

Інколи хлопцям по-справжньому таланить: вони знімаються в рекламних роликах та масовках різних історичних фільмів і серіалів. Скажімо, за день зйомок у ролику сімферопольці отримують по 500 гривень, безкоштовне харчування та проживання (якщо зйомки за межами міста). Проте тепер такої "халяви" не густо, адже режисерам та продюсерам краще одягти масовку в картонні лати і заплатити менше, адже з екрана все одно не видно чи це справжні обладунки чи муляж.

Зараз хлопці постійно готуються до різних турнірів, на які з’їжджаються любителі старовинних боїв з усієї Європи. Можливо, будуть нові вигідні пропозиції. Проте, незважаючи на бойову рицарську славу, покидати своє ремесло ніхто з воїв не збирається, бо бої, турніри, навіть несправжні, то все тимчасове, а вогонь і метал — вічні.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі