М.Гонопольський: Нормальна країна або Як просто жити…

Перебуваючи в Італії, я дивлюсь російські та українські телеканали. Країни різні, але картинка однакова – на екранах та ж сама "політична еліта", що спілкується з народом.

Батьківський тон, посмішка та повна безкарність за сказані слова. І "народна відповідь" за цю безкарність – нові хвилі еміграції з Росії та України. "Еліта" розводить руками – як можна бігти з "наших нормальних країн", де нарешті царює свобода!..

Їхній штучний подив дозволяє мені навести один приклад із життя величезного, політично об’єднаного материка, що містить 27 країн, із населенням 400 мільйонів осіб під назвою Європейський Союз.

Одного дня у Римі я пішов купувати кабель для інтернету. Крамниця була розміщена у маленьких кімнатках на другому поверсі старого буднику. Продавцями були два старі чоловіки, дуже схожі один на одного. Виявилося, що це брати. Одному було 75, іншому 82. Старший спілкувався з покупцями, а "молодший" бігав у підсобку, виносив та пакував товар. Обслуговували покупців вони по-італійськи повільно, чим доводили мене до відчаю. Я не розумів, чому сеньйора купила дві лампочки, але стоїть і далі веде з продавцями жваву бесіду. Я згадую про цю обставину, тому, що коли надійшла моя черга, то я, зрозуміло, був "сильно розігрітий". Мені відміряли кабель і почали його "обжимати". Це така складна процедура, коли кінцівки кабелю оголюються та вставляються у спеціальні пластмасові кінцівки. Кінці кабелю тонкі, їх багато і важливо нічого не переплутати, про що я досить нервово сказав продавцю. Він подивився на мене поверх окулярів і відповів: "Ми працюємо тут 47 років і знаємо, як обжимати кабель".

Я здивувався і запитав, чи не помилився він у підрахунках.

– Саме 47, – підтвердив старий. – А купив цей магазин наш батько ще перед війною.

– Як незвично, – здивувався я.

– Чому незвично?

– Тому що довго. Тому що за такий термін усяке може трапитись...

– Що ви маєте на увазі? – з підозрою запитав старий. – Що ми помремо? Але ж і я, і брат маємо дітей.

Я мовчки взяв кабель, буркнув "Buona sera" і вийшов. Потім я пішов до кафе і там, мабуть від хорошої кави, я раптом зрозумів як одним словом пояснити, що таке нормальна країна.

Як визначити, чи живеш ти у нормальній країні

Нормальна країна, подумав я, це така країна, у якій громадянин має те, чим він володіє. І ніщо, і ніколи його не може цього позбавити. Він може померти, але тоді усе це перейде до дітей. Він може це продати і тоді отримає за це гроші. Він може в крайньому разі збанкрутувати, це буває. Але ніхто і ніколи не може щось відібрати у нього силою. Змінюється влада, ухвалюються закони, йде у відставку уряд – за 40 років у Італії він мінявся 41 раз. Але ці два брати з електромагазину не помічають влади, для свого життя вони первинні.

Я був свідком бесіди двох невеличких бізнесменів, що планували невеличку інвестицію в оливковий сад. Перший дохід вони планували отримати у 2012 році. Теми, що у них хтось може відібрати поле або оливки, під час розмови не виникало.

У продуктовому магазині біля мого дому, яким господар незмінно володіє від 1947 року і в якому над касою гордо висять фотографії його батька, бабусі та коханої онучки, я купив шматок пармезану зі штампом "1981 рік" Продавець пояснив, що вони купують цей сир з 20-х років минулого століття на одній і тій же сироварні у Тоскані.

Я не думаю, що є інша модель життя. Інша модель просто не є життям. Або ти керуєш, або тобою.

Перше народжує господаря, друге – утриманця.

І я думаю, що є простий спосіб визначити, чи живеш ти у нормальній країні. Наприклад, ти вирішив купити щось коштовне, велике, щоб вкласти у це всі свої сили, щоб забезпечити себе та своїх дітей. Так от, чи впевнений ти, що у твоїй країні у тебе це ніколи, за жодною незаконною причиною, не заберуть?

І якщо наступить день, коли ти зрозумієш, що не заберуть, що ти це купив і воно твоє, то знай – твоя країна стала нормальною країною.

Безумовно, це – очевидність. Але від цього вона не згубила своєї актуальності.

Думки, висловлені в рубриці "Точка зору", передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

Автор: Матвій ГОНОПОЛЬСЬКИЙ
Джерело: Радіо Свобода
Обговорити на форумі