Тест на цензуру або Ісус Христос – Бог

Не вірячи, що дану статтю опублікують у наступному номері газети "Коломийська правда", все ж напишу її і особисто відвезу у редакцію газети (готовий оплатити за її публікацію). На всякий випадок, сумніваючись, що написане мною опублікують – я надаю копію даної статті і в газету "Коломийський вісник".

"Христе, Твої руки прибиті до хреста, дозволь же мені бути Твоїми руками, щоб допомагати вершити Твою справу;
Христе, твої ноги прибиті до хреста, дозволь же мені бути Твоїми ногами, щоб допомогти ходити Тобі серед людей;
Христе, Твої уста застигли в смертельній агонії, дозволь же мені бути Твоїми устами, щоб нести людям Благу Вість..."
Це все дуже образно, але кожна наша праця і справа, повинні бути такими, щоб не стидно було за них перед Богом...
Із однієї з недільних проповідей

Пане Тимошенко, пропоную завершувати переписку-суперечку на сторінках газети "Коломийська правда", тим більше, що як Вашу, так і частину моєї статті "На захист віри" у минулому номері газети "обрізали" з невідомих причин і розмістили фото, про яке я не просив (вважаю, що можна було б через газету показати прекрасний Катедральний Собор Преображення Христового, чи пам’ятку архітектури – Благовіщенську церкву…). Повний же текст моєї статті, не "обрізаний" розміщено на Коломия ВЕБ Порталі – На захист Віри: Не затьмарюймо віру в Бога.

Розуміючи, що десь стаття вийшла можливо велика за розміром і "редакція газети залишає за собою право редагувати і скорочувати тексти", а також те, що можна сьогодні сказати, що багато було "зайвого", я не розумію, чому хтось викинув абзац, де я написав, цитую:

"Чи відомо Вам життєвий саможертовний шлях покійного нині Преосвященного Владики нашої Коломийсько-Чернівецької Єпархії Кир Павла Василика? Скільки разів і за що його було заарештовано, скільки років він знаходився в ув’язненні та по засланнях, скільки замахів на його життя було? Чи знаєте Ви катакомбну, підпільницьку діяльність УГКЦ в умовах тоталітарного режиму совєтів, аби зберегти і врятувати людську Віру в Бога, донести людям Божу правду? Чи відомі Вам його слова на погрози сексотів і кегебістів: "Заберете в мене ризи, мені нові пошиють. Не даєте нам церкви, а ми маємо сотні, бо кожний дім української католицької родини є для нас церквою". Чи знаєте Ви, що 07 лютого 1989 р. Владика Павло очолює делегацію до Москви, вимагає відновлення статусу УГКЦ?"

Чим саме цей абзац і кому зашкодив? Чи він зайвий?

П. Тимошенко, бачу із Вашої статті-відповіді – що Вам відомо, тому можете не відповідати.

Також не зазначено, що я поділяю подив, біль, сум Преосвященного Єпископа Кир Миколи Сімкайла стосовно мальовидел непристойностей серед ікон, які продаються у крамницях міста. Цитую з рукопису: "Якщо маю таке право, то поділяю його біль, його несприйняття цього, оскільки одного разу у Києві остовпів, коли потрапив на щосуботню торгівлю старожитностями (у т.ч. іконами та образами – цілими іконостасами в перемішку із погруддями Сталіна та Лєніна, Дзержинського та Троцького, німецькою свастикою, черепами, касками, зброєю часів Другої світової війни………….) на Лівому березі у виставковому центрі Експоплази, про що постараюся написати згодом у газеті."

Можливо цей абзац викинули через обіцянку знову написати статтю до газети чому я там був і що бачив?

Випереджуючи можливі Ваші запитання на кшталт того "а де ти був у 88-89-ому?" - відповідаю відразу – вчився в школі, мав 10-11 років відповідно…". Тому нині низько схиляю голову перед тими людьми, які вибороли у ці роки незалежність, вирвавши Україну з кривавих лапет радянської імперії, як могли, захищали молоду державу, правда не зуміли зберегти її самодостатньою, віддавши назад же у руки перефарбованих комуністів і "найманців-комсомольців".

Щиро кажу СЛАВА ГЕРОЯМ, які піднімали жовто-синій прапор, співати Стрілецьких та Повстанських пісень, виступати на Віче. Слава таким людям. Але я не розумію питання від людей "а де ти був у 89-ому?" декого з тих, хто, відкручуючи голову товаріщу Лєніну, прикручували на "лєнінский бюст" голову Великого Кобзаря - Тараса Шевченка…. Не розумію…

Не розумію, чому Ісуса Христа Ви, п. Тимошенко, називаєте не Богом, а авторитетом. Як на мене, авторитет – це трохи з іншої опери і іншому "оперу". Стосовно Віри у священників… А в них і не потрібно вірити, в Бога вірити треба. Коли трапиться хороший священик, то треба вірити ЙОМУ, а не В НЬОГО!! Зовсім не потрібно їх ідеалізувати. В кращому випадку - це радіо, яке передає Божественні передачі.

Мабуть – Ви напишете (чи думаєте, чи й кажете), що не ходите до храму і до сповіді, бо священики самі грішні і знаєте, хто вони насправді. Чому повинні сповідатись чи слухати грішну людину? Та ми всі грішні… А стосовно священиків, то кожен священик виконує покладену на нього місію і не нам судити наскільки тяжкі його гріхи. Спитаються в нього не за наші, а за його провини і спитаються дуже строго, бо дуже відповідальною в очах Господніх є його місія. Особисто я, ходжу в Церкву не до священика, а в Дім до Ісуса. Священик в даному випадку є Його провідником, рупором, устами чи як ще можна сказати. Адже достатньо послухати уважно Слово Боже, зачитане на даній Службі священиком, і можеш зробити для себе багато висновків і почути багато роз’яснень.

Не розумію, як Ви встигли прочитати статтю до публікації? Чи читали Ви її повною, чи "обрізаною"? Мені теж газета імпонує, але дуже сумніваюся, що опублікує цей матеріал.

З радістю почитаю Ваш рукопис чомусь кимось (як і мій) "обрізаний" у редакції газети і ще раз пропоную – давайте єднатися: мудрі-сивочолі з наївними-молодими, адже Вашим досвідом і нашим бажанням та завзяттям ми зможемо змінити хоча би наше місто. Давайте згадаймо, що ми – українці, коломияни. Давайте спільно подбаємо про наше місто, про нашу державу, тим більше коли їй нині так важко.

Знаєте, як на мене, найлегше чи то людину, чи то священика – покарати. Ісус Христос вчив – любити, вчив прощати. Чи не так в молитві "Отче наш" сказано? Тому, якщо він для Вас навіть не Бог, а авторитет, то хоча би прислухайтеся до його вчення і навчіться прощати…

Щодо доброчинності – поцікавтеся, будь-ласка, скільком обездоленим діткам-сиротам лише Коломийсько-Чернівецька Єпархія допомогла отримати подарунки, здійснити мрії, адресовані до Святого Миколая. Поцікавтеся і не судіть. Не судіть – не судимі будете.

Насамкінець, якби мені було байдуже (про що Ви пробуєте зазначити), то не появилася б ця і попередня статті. Прошу – не робіть смуту, живіть з Богом у душі і у серці.

Багато в чому згоден з Вами стосовно слави і святої пам’яті Ваших братів, сестер, батьків, а моїх дідів, прадідів. Закликаю до порозуміння і єднання. Зазначу, що читаю і пишу не за вказівками, бо не маю жодних авторитетів. Я - самодостатня проста людина і для мене немає авторитетів "на чию вказівку хотілося б прочитати". Дякую за розуміння.

Автор: Віталій ВАНДИЧ (на фото), Коломия
Обговорити на форумі