Легка брехня

Змусити чесну людину почати безсовісно брехати – зовсім нескладно. Вона навіть і не зрозуміє, що відбулося… У своєму бестселері "Чому ми брешемо?" відомий психолог Девід Лівінгстон СМІТ висловив досить цікавий погляд на поширену ваду.

Брехню, вважає він, неможливо викорчувати, тому що це головне призначення людського мозку. Витонченістю свого інтелекту люди, зрештою, зобов’язані вправам в обмані оточуючих, що не припиняються ні на секунду. Якщо навіть СМІТ у чомусь і має рацію, людство у своєму вмінні говорити неправду давно зробило крок на новий, вищий ступінь. Результати нового дослідження [Baumeister R. F. et al. Too tired to tell the truth: Self-control resource depletion and dishonesty. Journal of Experimental Social Psychology. 2009, forthcom. doi: 10.1016/j.jesp. 2009.02.04.], проведеного психологом із Університету Флоріди Роєм БАУМЕЙСТЕРОМ, показують: для сучасної людини якраз бути чесною – важка робота.

Перевір себе сам. Добровольці, присутні в лабораторії БАУМЕЙСТЕРА, були налаштовані на найсерйозніший лад, адже від того, наскільки старанно вони працюватимуть під час експерименту, залежала сума їхньої винагороди. Психолог вербував учасників дослідження серед студентів свого університету, пропонуючи їм трохи заробити на вирішенні математичних завдань. Впоратися з ними, втім, міг би будь-який школяр. Все, що дослідник вимагав від своїх піддослідних, – це швидко додавати між собою тризначні числа, записані на картках. Чим більше завдань встигали за відведений час вирішити учасники експерименту, тим більше грошей отримували.

Коли всі добровольці сідали на свої місця і готувалися приступити до роботи, вчений підносив їм не дуже приємний сюрприз. Перш ніж почати заробляти гроші, кожен із них повинен був виконати завдання, яке не обіцяло анінайменшої вигоди, – скласти декілька складних речень, уникаючи при цьому слів, що містять заздалегідь обумовлені букви. Одним піддослідним БАУМЕЙСТЕРА вдалося звільнитися від роботи, що несподівано звалилася їм на голову, порівняно легко: вчений забороняв їм використовувати букву Z, що рідко зустрічається. А ось іншим довелося добряче попотіти: психолог зажадав від них обійтися без A – однієї з найпоширеніших в англійських словах букв. Цим несправедливість БАУМЕЙСТЕРА не обмежилася. Дочекавшись, поки всі студенти покінчать зі своїми творами, психолог розділив їх на дві групи і відправив вирішувати математичні задачки в різні кімнати нібито для їхньої зручності. Насправді ж із цієї миті вони діяли в абсолютно різних умовах.

Одна група підопічних БАУМЕЙСТЕРА виконувала свої розрахунки під строгим наглядом асистентів, які збирали готові рішення і обробляли результати, після чого психолог виплачував кожному добровольцеві зароблену ним суму і відпускав геть. Учасникам експерименту, які трудилися в сусідній кімнаті, вчений дав істотну поблажку: їхні роботи ніхто не перевіряв. Після закінчення відпущеного часу добровольці підходили до асистента, повідомляли кількість вирішених завдань і самі відраховували собі винагороду. БАУМЕЙСТЕРА аніскільки не бентежило, що такий спосіб підведення підсумків дозволяє приписати собі які завгодно заслуги. Адже психолога цікавила не продуктивність праці його піддослідних, а їхня схильність до перебільшення власних успіхів.

Перевірити на чесність студентів, що працювали самостійно, було дуже просто: БАУМЕЙСТЕР порівняв їхні результати з показниками учасників експерименту, роботи яких оцінювали асистенти. Після чого склав список добровольців, що заявили підозріло високі результати. Волонтери, які впали в око БАУМЕЙСТЕРУ, "перевиконали" середню норму вирішених завдань більше ніж на 100%. Таку кількість завдань за відведений час учасники експерименту не могли виконати в принципі. Ви запитаєте: навіщо було виділяти серед піддослідних тих, хто найбільше схильний до брехні? Ось тут і криється головний підсумок дослідження БАУМЕЙСТЕРА: високі результати декларували ті підопічні, яких психолог відволікав на важкі завдання перед початком експерименту. Виснажені непростими завданнями добровольці могли збрехати не змигнувши оком.

Експеримент зі шпаргалкою. Результати виглядали досить переконливо, та все ж психолог вирішив провести ще одне дослідження – зловити недобросовісних підопічних на місці злочину. Хто знає, раптом, наприклад, складання складних фраз допомогло випробовуваним розім’ятися і швидше впоратися з наступним завданням? Учасникам нового експерименту БАУМЕЙСТЕРА не доводилося мучити себе арифметикою. Замість цього вчений пропонував їм пройти невеликий тест на знання історії. У половині випадків серед чистих бланків, що очікували на столі кожного добровольця, дослідник залишав пом’яту анкету, на якій були написані, а потім недостатньо добре стерті правильні відповіді. Не зауважити листок-приманку було неможливо, проте далеко не кожен піддослідний користувався наданою йому лазівкою. Попередні результати БАУМЕЙСТЕРА підтвердилися: учасники експерименту, що виконували безпосередньо перед тестом складні завдання, відважувалися на шахрайство вдвічі частіше і здавали БАУМЕЙСТЕРУ ту ж саму анкету, ще раз обвівши правильні відповіді олівцем. Хоча за бажання цілком могли добитися гідного результату і своїм розумом. Зібравши анкети у гравців, які були позбавлені можливості шахраювати, психолог переконався, що вирішення важких завдань перед тестом аніскільки не вплинуло на їхні розумові здібності.

"Контроль над власними імпульсами вимагає від людини значного запасу сил, – пояснює свої спостереження БАУМЕЙСТЕР. – Наприклад, втомлені люди частіше здійснюють непотрібні їм покупки. Таким самим чином від нашого стану залежить здатність придушувати небажані форми поведінки. У нашому експерименті підвищене навантаження провокувало піддослідних на обман, але я думаю, що це тільки одна з можливих неприємностей".

Для того, щоб зробити людину слабкішою, зовсім не обов’язково примушувати її вирішувати головоломки. Цілком підійдуть рядові завдання. "Такий самий ефект може дати будь-яка одноманітна повсякденна процедура, – пояснює психолог. – Це застосовно і до професійної діяльності. До того як перевтома почне позначатися на продуктивності праці, вона може істотно вплинути на поведінку людини".

Професійні переговорщики можуть отримати з дослідження БАУМЕЙСТЕРА непоганий урок: відволікаючи співбесідника сторонніми розмовами, перш ніж поставити вирішальне запитання, важливо дотримуватися міри. Інакше людина, може, і розслабиться і навіть сприйме запитання доброзичливо – ось тільки видавити з себе хоч слово правди вже не зможе.

Автор: Антон СТЕПНОВ
Назва оригіналу: Легкая ложь
Джерело: SmartMoney, 09.03.2009
Переклад: Юлія ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі