Чи вийдуть русскіє на вулиці?

"Не приведи Господи бачити русскій бунт, безглуздий і нещадний."

Русскіє часто цитували мені цю строку русского поета Алєксандра ПУШКІНА у темні дні початку 1990-х, коли Родіна-мати вступила у важкі часи, коли обвалився комунізм, і мільйони людей зіткнулися з безробіттям та злидарством. Романтики говорили мені про те, що русскому визначено страждати: страждати від морозів які пронизують, від великих просторів, від руйнівних війн та вторгнень, від дефіциту, від жорстокості володарів. Русскій страждає терпляче, мовчки; тобто, до тих пір, поки страждання не стануть нестерпними.

Нещодавнє опитування громадської думки показало, що майже чверть русскіх могли б взяти участь у протестах проти падіння життєвого рівня. Шістдесят відсотків заявили, що вони поставилися б до протестуючих з повагою чи розумінням. Так чи може у разі втрати робочих місць, невиплати зарплат, закриття заводів випаруватися популярність двох русскіх правителів – Владіміра ПУТІНА і Дмітрія МЄДВЄДЄВА?

Президент МЄДВЄДЄВ, звертаючись до русскіх за допомогою відеоблогу з нагоди першої річниці свого обрання президентом, закликав співгромадян вірити у майбутнє. ПУТІН вибрав більш войовничий тон, попередивши критиків з лав опозиції, щоб вони не сподівалися скористатися кризою для того, щоб кинути виклик його уряду і розпалити невдоволення.

Безумовно, по деяких регіонах Росії криза вдарила особливо болісно. У результаті декількох десятиліть розвитку совєтського типу у деяких містах зайнятість та соціальний захист цілком і повністю забезпечуються одним великим підприємством. Уявіть собі автомобільне місто Детройт, і помножте проблему на три. Тольятті з'явилося на світ, як місто при автомобільному заводі, Магнітогорськ зобов'язаний своїм існуванням гігантському сталеливарному заводові, який був гордістю совєтської держави.

До сих пір протести русскіх були незначними та обмежувались, головним чином, Москвою і Санкт-Петербургом, а між тим у Греції та Ісландії уряди були змушені піти у відставку в результаті вуличних заворушень. Міліція діє енергійно. Коли в грудні у Владивостоці, розташованому у 6000 км від Москви на тихоокеанському узбережжі пройшла несанкціонована демонстрація проти нових тарифів, що загрожують торгівлі уживаними японськими машинами, туди були перекинуті підрозділи ОМОНу. У країні сталося драматичне зіткнення регіональних інтересів. Тарифи, що завдали великого удару по економіці Владивостока, були введені для того, щоб хоч якось захистити робочих автозаводу у Тольятті. Обурення діями Москви було велике, але вуличні протести затихли.

У новітній історії Росії важко знайти приклади того, щоб зміни відбувалися в результаті вуличних протестів. Міхаіл ГОРБАЧОВ реформував Совєтський Союз та комуністичну партію "зверху". ГКЧП, що був покликаний зупинити реформи, провалився не із-за масових демонстрацій або заворушень, а просто тому, що у його лідерів не було авторитету у спецслужбах, і вони не змогли мобілізувати склеротичну державну машину.

Пам'ятаю, як у лідера путчу тряслись руки, коли під час прес-конференції він перебирав документи; згадую іншого змовника, прем'єр-міністра, який захворів у самий розпал путчу, і міністра внутрішніх справ, що застрелився у своєму ліжку. Так, деякі сміливці вийшли на вулиці, Борис ЄЛЬЦИН піднявся на танк і вимовляв зухвалі промові перед натовпом, але колапс стався на самому верху.

Коли падала держава і партія, ЄЛЬЦИН відіпхав ГОРБАЧОВА. У свою чергу, ПУТІН на початку нового століття показав на двері ЄЛЬЦИНУ, приступивши до відновлення порядку в країні, якій погрожували регіональний сепаратизм та економічний занепад. У постсовєтську епоху на вулицях Росії ніколи не відбувалося нічого подібного до української "помаранчевої революції" або грузинської "революції троянд".

Говорячи про "русскій бунт", ПУШКІН мав на увазі селянське повстання XVIII століття під проводом Омеляна ПУГАЧОВА, претендента на трон цариці Єкатеріни Великої. Основними осередками повстання були Урал та Поволжі, і влада придушили його з не меншою жорстокістю. ПУГАЧЬОВСКОЄ повстання – надбання історії, але відносно недавно відбулися інші, менш масштабні події, що залишили шрам на російській душі.

Особливим нагадуванням русскім лідерам, що оцінює ризик соціальних заворушень у прийдешні місяці, служить ім'я міста Новочеркаська. У червні 1962 року робочі Новочеркаського електровозобудівного заводу, обурені дефіцитом продовольства, зниженням зарплат і жахливим умовами праці, оголосили страйк. Москва, побоюючись поширення заворушень, направила у місто танки. Тисячі робочих попрямували до міському компартії, щоб висунути свої вимоги. Найбільш войовниче налаштовані відділилися від натовпу і атакували відділ міліції. Бунт охопив весь Новочеркаськ, місто, розташоване недалеко від історичного центру козацтва, яке було головною силою пугачьовского повстання. Москва наказала військам діяти, і по натовпу відкрили вогонь. Загинули десятки людей, у тому числі, жінки і діти, їх тіла були таємно поховані вночі співробітниками спецслужб. Російські лідери, що засіли у Кремлі, не змогли оцінити глибину почуттів і страждання у віддалених провінціях і були приголомшені. Новочеркаську владу охопила паніка; діючи під тиском з Москви, вони незграбним заходами намагалися відновити порядок.

Сьогодні, як і в минулому, політичні небезпеки загрожують русскім лідерам у віддалених регіонах величезної країни, що займає 11 часових поясів від кордону з Польщею до Владивостока на Тихому океані, у якій живе незліченна безліч народів та народностей.

У разі поглиблення кризи у деяких мешканців найбідніших регіонів може не залишитися взагалі нічого. До їх незадоволення може приєднатися середній клас, який поки що тільки зароджується, що поки тільки почав адаптовуватися до задоволенням достатку, якого його тепер позбавляють.

ПУТІН чітко заявив про те значення, яке він надає контролю над регіонами – одним з його перших політичних заходів було підпорядкування регіонів власним призначенцям. У газетах повідомляється, що глава нафтовидобувного Башкортостану може покинути свій пост у найближчі тижні, ставши, тим самим, найвпливовішою жертвою чистки серед регіональних лідерів, яку аналітики пов'язують з занепокоєнням Кремля можливими хвилюваннями.

Розпад Совєтського Союзу повинен був стати уроком для Російської Федерації. У найближчі місяці напруженість може вилитися не стільки в вуличні заворушення, скільки у тихе протистояння між Москвою та владними елітами проблемних регіонів – від неспокійного Північного Кавказу до Заполярья, від нафтових родовищ Сибіру до далекого тихоокеанського узбережжя. Навіть у найбільш благополучні часи Росію важко утримати від розпаду…

Автор: Ральф БОЛТОН [Ralph BOULTON], 10
Джерело: Reuters [Великобританія], Will Russians take to the streets?
Переклад: Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі