Оживає пам’ять у граніті

За давніми народними повір’ями, якщо у перший або передостанній тиждень передвеликодного посту поставити на могилі новий хрест або пам’ятник, то людині, яка там похована, відпускається частина гріхів. Священики це однозначно заперечують.

Але багато людей, незважаючи на церковні застереження, у ці дні один поперед одного замовляють хрести, надгробки, а багатші - цілі міні-меморіальні комплекси. У майстрів, які виготовляють надмогильні пам’ятники, гаряча пора.

В одну з майстерень, де виготовляють меморіальну атрибутику, завітала кореспондент Коломия ВЕБ Порталу.

...У довгому, погано освітленому коридорі невеличкого двоповерхового будинку, стоїть кілька жіночок середнього віку та молодий чоловік. На моє запитання чи зможу я тут замовити пам’ятник, усі ледь не в один голос відповіли: "Бачите, скільки нас чекає, ставайте у чергу". "Я хочу тільки поговорити з майстром", - невідомо чому почала я "виправдовуватися". "Знаємо ваші розмови, - невдоволено сказав чоловік, - поки ми тут стоятимемо, ви вже пам’ятник на кладовище відвезете". Розмова ставала гострою. Аж раптом рипнули старенькі двері, й майстер під гул майбутніх замовників запросив мене до майстерні.

Ступивши кілька кроків у напівтемряві, я сахнулася: біля стіни були розкладено кількадесят заготовок надмогильних плит та пам’ятників. Побачивши, переляк, мене почали заспокоювати: молодий художник, який тепер робить пам’ятники каже, що й сам колись боявся всього, що пов’язано з цвинтарем, могилами, пам’ятниками, безкінечними сльозами та детальними розповідями замовників про те, як вмирали їхні рідні. Від такого молодій людині, можна було зійти з розуму. Але поступово чоловік звик, і вже не звертає на це уваги, бо це його робота, з якої він живе

Виготовленням пам’ятників майстер займається вже кілька років. "Спочатку треба вибрати добрий камінь, - ділиться таємницями сумного ремесла. - Як правило, для класичних пам’ятників найкраще підходить габро та базальт (види граніту - авт.), які він разом зі своїми колегами по цеху привозить аж з Коростишева Житомирської області. На цьому граніті добре виходять портрети та написи. Каміння повинно бути "чисте", без будь-яких домішок. Бо, коли у граніті є, скажімо, вкраплення слюди, то при поліруванні виступатимуть зелені плями, які переливаються на сонці. Отож, ніякого малюнка не буде видно. Форма пам’ятника залежить від забаганки замовника. Найбільшою популярністю, за словами молодого майстра, користуються напівкруглі ("рушнички", "вітрила") та прямокутні надмогильні споруди.

Коли плита вибрана, починається найтяжча робота - вибивання портрета на камені. Фахівець радить, що найкраще, коли люди приносять світлини, які зроблені в ательє. Такі знімки значно легше збільшити до потрібної величини на комп’ютері. Збільшене фото розміщують на плиті, під нього кладуть копіювальний папір та використаною кульковою ручкою починають легко обводити всі найтонші і майже непомітні контури. Це дуже філігранна й кропітка праця. Бо коли не помітити якоїсь рисочки чи півтіні, то зображення людини може змінитися до невпізнання. Знявши копіювальний папір, камінь посипають зубним порошком, який через кілька хвилин змітають м’яким пензликом. На граніті залишаються білі контури, які обводять спеціальним олівцем та починають вибивати портрет. При цьому кожен майстер намагається придумати щось особливе, аби полегшити собі роботу.

Обов’язковим атрибутом кожного надмогильного пам’ятника є написи. Це можуть бути стандартні ім’я та прізвище, роки життя, "любимо, сумуємо, пам’ятаємо", або оригінальні, написані на замовлення, епітафії. Традиційними є також зображення біля портрета або на задній частині пам’ятника троянди, свічки, плакучої верби, розп’яття, скорботної Божої Матері.

Окрім того, замовники часто просять вибити улюблену річ чи домашню тварину померлого, або якийсь символ, який вказує на те, ким працював покійник. Скажімо, книжка для вченого чи учителя, чаша зі змією - для лікаря, літак, танк, зброя, солдати - для військового та ветерана. Буває, що біля або на гранітній плиті встановлюються маленькі скульптурки ангелів, Божої Матері, страждаючого Христа. Встановлювати пам’ятник на цвинтарі найкраще після двох років з моменту похорону, - радить майстер. - Упродовж цього часу земля на могилі добре "всядеться" і гранітний виріб буде легко намістити.

Насамкінець, на моє превелике здивування, чоловік каже, що найкращою похвалою за добру роботу для майстра є... сльози замовника, коли він дивиться на вже готовий портрет на камені. Людина бачить схожість, у її пам’яті виринають спогади, і сльози вже стримати неможливо.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі