ТИМОШЕНКО - не РУЗВЕЛЬТ

ТИМОШЕНКО минулого тижня попросила народ знову повірити у банки. Нічого, мовляв, в таку лиху годину гроші під матрацом зберігати – їм треба через банківську систему на економіку працювати.

Ех, Юлія Володимирівна, повернути довіру банкам – ідея хороша, правильна. Та тільки пізно пити Боржомі, коли нирки відмовили. Адже тільки за лютий з цих самих банків, у яких зневіритися, і всі вкладники зняли 10 млрд гривень! І це, зауважу, найлінивіші та ті, що туго наздоганяють, вкладники, решта ж знімали не в лютому, а ще до нового року. Скільки зняли за весь період кризи – одному СУГОНЯКО відомо.

Адже, іншими словами, банківська система лежить на лопатках, і не те щоб підвестися, звуку зрозумілого, оптимістичного і те видати не може! При цьому деякі лежачі та напівлежачі банки час від часу піднімають відсотки за доларовими кредитами, вводять штрафи за півгодини прострочення платежу, плату за кожний чих клієнта у своєму відділенні, а в разі чого наймають міцно збитих хлопців з колекторського агентства, щоб виключно по-європейськи поспілкуватися з боржниками. В умовах, коли кожен п'ятий в країні позбувся роботи, такі дії швидше нагадують поведінку шакала який здурів з голоду, який з'їдає на очах у зграї свого підірваного хворобою одноплемінника. Страх[і ділову повагу колег] такі дії, так, вселяють. А ось горезвісну втрачену народну довіру – навряд чи!

Однак довіряти банкам під час кризи – річ, повторюся, гарна. Крім Юлії Володимирівни це розумів ще РУЗВЕЛЬТ, який на банківській довірі[а не на громадських роботах, як думають обивателі] побудував свій план виходу з Великої Депресії для США. Економіці потрібні були гроші. Гроші могли системно видавати у вигляді кредитів банки, які, як і зараз в Україні були обескровленими панічним відтоком депозитів. Американський президент використав весь свій авторитет, щоб змусити громадян знову повірити у банківську систему. У щотижневих радіозвернення РУЗВЕЛЬТ на пальцях пояснював фермерам та іншим redneck'ам, чому це так важливо для країни, щоб відкладена кожною сім'єю сотня баксів зберігалася не під матрацом, а на рахунку у банку.

І це спрацювало, люди повірили.

Після цього, втім, довелося також змушувати банки видавати ці гроші під прийнятний відсоток. Як згадував потім РУЗВЕЛЬТ, переконати десяток банкірів позбутися частини виручки, було набагато важче, ніж переконати 30 мільйонів роботяг віддати у банк останні гроші на збереження. Результати рузвельтівської політики, так само як і його місце в історії США, відомі. Аналогічне місце Юлії Тимошенко в історії України – поки що тумане.

Джерело: Портал Дело
Переклад: Михайло ТЕРЕЩЕНКО, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі