Криза: гравці і стратеги

Нове видання рейтингу російських мільярдерів за версією журналу "Финанс" за 2009 р., на перший погляд, мало що додає до інформації про кризу з інших джерел. Так, активи членів російської економічної еліти – якщо за критерій належності до неї використовувати розмір статків – скорочуються приблизно тими ж темпами, що й індекс РТС. Медіанний розмір капіталу (у доларовому виразі) вміщених у перелік 404 найзаможніших росіян порівняно з 2008 р. скоротився на 62%. Середнє значення індексу РТС за січень-лютий 2009 р. скоротилося порівняно з аналогічним періодом 2008 р. на 73%.

Значення обох показників опустилися навіть нижче за рівень 2004 р. (медіанний розмір капіталу найзаможніших росіян – на 26%, середнє значення індексу РТС за січень-лютий – на 9%). Проте пильніший аналіз говорить про те, що вплив кризи на бізнес, по-перше, неоднорідний і, по-друге, цю неоднорідність не можна пояснити виключно економічними чинниками.

Перш ніж взятся за вивчення російської економічної еліти епохи кризи "під лупою", потрібно сказати декілька слів про сам оптичний прилад – тобто про джерело інформації. Звичайно, будь-які оцінки статків, побудовані на основі експертних оцінок, нехай навіть і прив’язаних до ринкової капіталізації компаній, неточні. Офіційно декларувати і підтверджувати свої статки в Росії, як і раніше, не люблять. Проте зіставлення оцінок статків, отриманих із двох інших незалежних джерел за 2008 р. – "Коммерсант деньги" і російського видання Forbes, вказує на достатньо високий ступінь надійності даних журналу "Финанс". Коефіцієнт кореляції оцінок "Финанс" із оцінками "Коммерсанта" дорівнює 0,811 (N = 74), з оцінками Forbes – 0,727 (N = 31).

Фарт чи розрахунок? Вплив кризи на особисті статки опосередкований тим, в яку галузь були скеровані основні інвестиції до її настання. Коли ринок зростав, галузеві відмінності спостерігалися, але саме криза зробила їх особливо рельєфними. Найменше скоротилися сумарні активи тих, хто вкладав у транспорт (в середньому на 32%), виробництво алкогольних напоїв (на 41%) і продуктів харчування (51%). Найбільше постраждали ті, чиї активи були вкладені в енергетику (на 84%), будівництво (на 83%) і металургію (на 73%).

Неважко помітити, що серед лідерів скорочення опинилися вкладення в ті галузі, які у період буму виглядали найпривабливішими і найбільш перспективними. Обсяги будівельних робіт, наприклад, за перше півріччя 2008 р. виросли, за даними Росстату, на неймовірні 122,4%, металургійне виробництво у I кварталі того ж року виросло на 108,6%.

У цій ситуації виникає закономірне запитання: рішення інвестувати в галузі, які найменшою мірою страждають від кризи, прийняте задовго до її початку, було результатом випадковості, простого збігу обставин чи точного розрахунку і вивіреної стратегії? Інакше кажучи, чи можна розглядати мінімізацію збитку від кризи як свідчення володіння владою, в даному випадку економічною, а не простого фарту? Політолог Кейт Доудінг називає фартом отримання бажаного результату, не пов’язаного з докладанням спеціальних зусиль. Цей підхід дозволяє відрізнити фарт від влади, що якраз припускає зусилля на реалізацію своєї волі навіть всупереч обставинам.

Гравці. Частково відповісти на ці запитання дозволяє порівняння фінансового стану представників різних поколінь: народжені в 1930-і, 1940-і, 1950-і, 1960-і та 1970-і рр. – до і після початку нинішньої кризи. Найменше від кризи постраждали представники найстаршого з перерахованих поколінь: їхні активи в середньому скоротилися всього на 17%. Цей уявний парадокс має просте пояснення: більшість представників цього покоління (до речі, їх всього близько десятка у списку найбільш заможних росіян) поступово відходять від справ, продавши свої активи у 2007-2008 рр. Відхід від активних справ напередодні кризи з вікових міркуваннь дозволив представникам старшого покоління зберегти свої капітали, але термін "фарт" у зв’язку з цим виглядає доречнішим.

Продаж бізнесу у 2008 р., що ще кілька місяців тому здавалося вершиною нерозсудливості, ретроспективно, тобто з погляду сьогоднішньої ситуації, виглядає вельми вигідним рішенням. Деякі бізнесмени пішли на нього з міркувань віку, деякі – під тиском обставин (ще вчора до них приклеювали ярлик лузера), деякі – внаслідок прорахованої стратегії. Щоб спробувати відокремити "гравців" (яким може щастити або не щастити, з кризою чи продажем бізнесу – не так важливо) від "стратегів" (які добиваються бажаного за будь-якої погоди), варто уважніше поглянути на групу "переможців" – тих представників російської еліти, які або не допустили зменшення своїх капіталів у 2009 р., або добилися їх збільшення.

Стратеги. Всього таких у списку налічується 30 (ніхто із 40 найбільш заможних у 2009 р. росіян не потрапив до цього переліку). На основі інформації, що міститься у відкритих джерелах, були проаналізовані ключові рішення, прийняті "переможцями" починаючи з кінця 2007 р. Ці рішення можна згрупувати у дві основні категорії: 1) продаж бізнесу, що не супроводжувався початком схожих за масштабами нових проектів, і 2) активна залученість у бізнес-проекти.

Майже дві третини "переможців" (18 осіб, або 60%) виявляються швидше "гравцями", яким пощастило: вони продали бізнес, не почавши (або не встигнувши почати) схожий за масштабами новий. Більшість таких – серед представників поколінь 1930-х (100%) і 1950-х (82%) рр. Серед представників покоління 1970-х рр., навпаки, частка "стратегів" вища за середню (80%). Обидва представники покоління 1940-х серед "переможців" теж виявилися "стратегами", але зважаючи на їхню нечисленність краще утриматися від узагальнень.

Представники покоління 1960-х рр. складають більшість списку найзаможніших росіян (51%). Проте "стратегів" серед них не так багато (55% від загальної кількості "переможців", що народилися в цей період, або трохи нижче середнього значення), більшість же, як показала криза, виявилися "гравцями", яким "не пощастило". Середній статок бізнесмена з групи "тих, що програли" від кризи скоротилося приблизно у тій же пропорції, що й індекс РТС, – на 70%.

Криза висвітлила проблемний характер використання терміну "еліта" при описі економічно найбільш успішної частини російського населення. У цьому сенсі варто пригадати аналогічний висновок, зроблений у книзі "Проблема «еліти» в сьогоднішній Росії" Львом Гудковим, Борисом Дубіним і Юрієм Лєвадою стосовно російської еліти взагалі: "Сьогоднішня російська еліта не тільки фактично не має програм розвитку, але й не володіє... здібностями до їх вироблення. У цих обставинах можна говорити... про відсутність у ній лідерів і навіть самих уявлень про лідерство". Право на членство в еліті як співтоваристві, здатному генерувати ідеї і програми розвитку і реалізовувати свою волю незважаючи на обставини, потрібно доводити якраз у максимально несприятливих ситуаціях. Серед російських же бізнесменів – навіть найбільш заможних – це поки що вдається дуже небагатьом.

Автор: Антон ОЛЕЙНИК
Джерело: Ведомости
Переклад: Юлія ПАВЛИШИН, Західна анлітична группа
Обговорити на форумі