Депресивні дебати

Велика Депресія займає унікальне місце в історії США. І до Депресії США переживали численні економічні кризи, проте жодна з них не продовжувалася більше чотирьох років (більшість закінчувалася протягом двох років). Велика Депресія виявилася втричі довшою за всі відомі історикам і економістам кризи минулого.

Ще одним важливим наслідком Депресії стала зміна світу: у більшості країн, які понад усе постраждали від цієї кризи, отримали вплив екстремісти (праві та ліві). Низка істориків називає Депресію як одну із причин приходу до влади численних лідерів на зразок Гітлера (Німеччина), Франко (Іспанія), Салазара (Португалія), Хорті (Угорщина) тощо. Суперечки про справжні причини Великої Депресії ведуться впродовж 70 років і, судячи з усього, продовжуватимуться в майбутньому. Проте всі учасники дискусії сходяться на тому, що деякі речі можна вважати доведеними. Однозначно, що у 1929 році в економіці США і більшості європейських країн проявлялися негативні тенденції, причому ознаки кризи були помітні впродовж попереднього десятиліття. Також однозначно, що економічна політика США 1920-х років – опора на низькі податки, мале державне регулювання економіки, відсутність виразної антимонопольної політики – не змогла запобігти рецесії. Третій постулат: першими з Великої Депресії вибралися держави (США, Великобританія,

Німеччина, Швеція), які у тому чи іншому ступені використовували кейнсіанську модель, що передбачала різке збільшення державних витрат і посилення державного регулювання при не менш різкому збільшенні дефіциту бюджету. Проте, існують дослідження, автори яких стверджують, що Велика Депресія відбулася і досягла циклопічних масштабів, насамперед, внаслідок безрозсудних дій влади.

Історія: В період біржового буму 1920-х років багато американців та іноземних гравців брали кредити на купівлю цінних паперів, розраховуючи повернути позики після продажу акцій, що виросли в ціні. Після того, як біржові курси завалилися, банкротами стали багато спекулянтів, що, у свою чергу, привело до серйозних проблем у банків, які їх кредитували. Тобто, важливою причиною кризи стала відсутність державного регулювання у цій сфері.

Критика: У 2002 році економіст Джин СМАЙЛІ [Gene SMILEY] опублікував книгу "Переоцінюючи Велику Депресію" [Rethinking the Great Depression]. СМАЙЛІ доводить, що саме держрегулювання було справжньою причиною кризи. Він наводить дані, які доводять, що банки і біржі чудово знали про цю практику і, більше того, докладали значні зусилля, щоб зробити жорсткішими правила гри з позиковими засобами: востаннє правила були зроблені жорсткішими в 1928 році, тобто, за рік до початку обвалу. Згідно оцінок СМАЙЛІ, спекулянти робили нікчемний вплив на ситуацію на біржі та їхній крах зробив дуже невеликий вплив на становище банків.

Історія: Прийнято вважати, що Федеральна Резервна Система США [Federal Reserve System] (виконує функції центрального банку) винна у кризі, оскільки недостатньо активно намагалася регулювати ринок. Вона, зокрема, відмовлялася вливати грошові кошти в економіку, що привело до різкого скорочення обсягів інвестицій і краху більшості індустрій.

Критика: Економіст Мюррей РОТБАРД [Murrey ROTHBARD] опублікував книгу "Велика Американська Депресія" [America’s Great Depression], в якій були викладені результати його аналізу операцій із грошовою масою, які проводила Федеральна Резервна Система. РОТБАРД підрахував, що в період з 1921 по 1929 рік (тобто, до початку Депресії) центральний банк США влив у економіку країни величезну кількість грошей: у 1929 році обсяги подібних вливань були на 60% вищі, ніж у 1921-му. За версією РОТБАРДА, саме велика кількість вільних грошей і доступність кредитів, інспіровані політикою Федерального Резерву, і стали причиною виникнення "біржової бульбашки", що луснула у 1929 році.

Історія: Після біржового краху 1929 року Федеральний Резерв різко підвищив кредитні ставки і почав агресивно продавати державні цінні папери, щоб скоротити обсяги грошової маси і таким чином оздоровити економіку.

Критика: У книзі "Монетарна Історія США, 1867-1960" [A Monetary History of the United States, 1867-1960], яку написали Мілтон ФРІДМАН [Milton FRIEDMAN] і Анна ШВАРЦ [Anna SHWARTZ], вказано, що саме ці дії Федеральної Резервної Системи привели до скорочення грошової маси США на третину (у період з 1929 по 1933 рік), що привело до подальшого посилення кризи і серії нових біржових крахів.

Історія: Вважається, що США почали виходити з економічного колапсу тільки після того, як Адміністрація президента Франкліна РУЗВЕЛЬТА [Franklin ROOSEVELT] почала реалізацію програми різкого збільшення державних витрат.

Критика: Пол ДЖОНСОН [Paul JOHNSON], автор книги "Історія Американського Народу" [A History of American People], доводить, що де-факто американська держава намагалася діяти аналогічним чином ще до приходу Рузвельта до влади. За період з 1930 по 1931 рік частка федерального уряду у ВВП США виросла з 16.4% до 21.5%. Переважно бюджетні кошти виділялися виробникам сільськогосподарської продукції, зі сподіванням на те, що пожвавлення у цьому секторі дозволить реанімувати всю економіку. Ці заходи не допомогли – ситуація в економіці продовжувала погіршуватися, особливо серйозно криза вдарила саме по фермерах.

Історія: США і практично всі інші держави світу намагалися боротися з Депресією, захищаючи власні ринки від іноземних конкурентів. Логіка полягала в тому, що споживачі купуватимуть вітчизняні товари, завдяки чому вітчизняні компанії почнуть отримувати прибуток і наймати нових працівників.

Критика: Баррі ПОЛСОН [Barry POULSON], автор книги "Економічна Історія Сполучених Штатів" [Economic History of the United States], наводить наступні дані: у 1930 році в США був прийнятий протекціоністський закон (називався Smoot-Hawley Tariff), який підвищив митні ставки практично на всі види товарів. Наприклад, ставка на сільськогосподарські продукти була підвищена з 20% до 34%, ставки на спиртні напої – з 50% до 60%. До ухвалення закону імпортний годинник оподатковувався у 45%, після ухвалення – 55%, плюс додаткові $4.50 за кожен годинник (приблизно $80 за курсом 2008 року). Тоді імпорт складав лише 6% валового внутрішнього продукту США. Проте закон фактично знищив багато галузей американської економіки – наприклад, роботу втратили декілька десятків тисяч робітників швейних підприємств, оскільки у них не було імпортних тканин. Крім того, міжнародна торгівля – завжди дорога з двостороннім рухом: американські експортери також почали втрачати іноземні ринки, оскільки іноземні уряди зробили заходи по захисту своїх виробників.

Історія: Одним із перших кроків РУЗВЕЛЬТа по боротьбі з кризою була програма оздоровлення банківського сектору. Державне регулювання банків було значно посилене.

Критика: Джим ПОВЕЛ [Jim POWELL], автор книги "Помилки РУЗВЕЛЬТА: Як РУЗВЕЛЬТ і Його Новий Курс Продовжили Велику Депресію" [Fdr’s Folly: How Roosevelt and His New Deal Prolonged the Great Depression], звертає увагу на наступний факт: практично всі банки, що завалилися, оперували в штатах, де існували найбільш жорсткі регулюючі норми. Наприклад, банкам заборонялося відкривати нові відділення, диверсифікувати свої кредитні портфелі та йти на комерційний ризик, щоб зробити безпечними інтереси вкладників. Проте, не зважаючи на всі ці запобіжні заходи, у США збанкрутували тисячі банків. У сусідній Канаді, що також страждала від кризи, де не було таких жорстких правил гри у банківській сфері, не було відмічено жодного банкрутства банку.

Назва оригіналу: Депрессивные дебати
Джерело: Washington ProFile, 06.02.2009
Переклад: Юлія ПАВЛИШИН, Західна аналітична група
Обговорити на форумі