Карпатському трамваю - дорогу в Європу

95 років тому на території сучасної Долинщини розпочалося будівництво вузькоколійки, відомої нині під назвою "Карпатський трамвай".

За словами Любомира ЯЦКІВА, заступника директора ТзОВ "Карпатський трамвай", передувала цьому діяльність угорського барона Леопольда Поппера фон Подгарі, який займався заготівлею, переробкою та збутом деревини. Вельможа та підприємець вирішив перенести свою фірму в Галичину, де було багато лісу. Так у невеличкому бойківському селищі Вигода, де тепер знаходиться ТзОВ "Карпатський трамвай", з’явився перший тартак.

Проте деревину потрібно якось доставляти до більших міст. А для цього потрібен був транспорт. Спочатку тут користувалися "конками", де по колії важкі платформи з деревиною тягли коні. Перша трьохкілометрова "конка" пролягла від Вигоди до тартаку в Старому Мізуні. Новозбудована колія пристосована до гірських умов та густого карпатського лісу мала ширину 770 міліметрів. Це майже вдвічі менше за традиційну європейську колію.

На час Першої світової війни будівництво колії припинилося. Відновилося тільки в 1918 році, коли за проектування взялася фірма "Фальтер і Даттнер" з Кракова. Вже в кінці 1930-их років залізнична мережа була завдовжки 65 кілометрів та проходила через неймовірно складні гірські відтинки. Їздили вузькоколійкою переважно лісоруби. Відправлялися щопонеділка та цілий тиждень перебували в лісі. Проте вже в середу, за словами пана ЯЦКІВА, до своїх чоловіків у ліс вирушали пишні бойківські молодички, які не могли навіть кілька днів бути без подружніх обіймів.

У радянські часи, коли з Карпат вивозилися щоденно тонни деревини, загальна протяжність колії значно збільшилася і становила 170 кілометрів. Проте після 1960-их вузькоколійка почала занепадати, бо почали будуватися автодороги. Ще кілька років тому керівництво Вигодського лісокомбінату вирішує закрити вузькоколійку через незадовільний технічний стан.

Зараз зусиллями місцевого ТзОВ "Уніплит" відновлена Мізунська гілка вузькоколійки. Ту завжди багато туристів. Приїжджим показують не тільки чудову гірську природу, але й влаштовують різноманітні екскурсії. Люди відвідують завод з виробництва мінеральної води "Мізунська", селище лісорубів на зупинці Миндунок, де колись проживало одночасно до 500 лісорубів. Вони мали свій клуб, лазню, продовольчий магазин, склади, гуртожитки.

У добру погоду можна піднятися на гору Маґура висотою 1362 метрів, а потім відвідати орнітологічний заказник в урочищі Дзюркач. Біля Нового Мізуня чудовий краєвид відкривається з полонини біля гори Лиса. Неподалік є болото та криївка знаного упівця Роберта, де він і загинув, відстрілюючись від енкаведистів. Словом, є що подивитися і показати.

Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі