Кирилу не до України, з своїми проблемами розібратися б…

Помісним Собором пізно увечері 27 січня обрано шістнадцятим Патріархом Всієї Руси ніби як ліберала. Клобук отримав митрополит Кирило (в миру Володимир ГУНДЯЄВ).

Вибори без вибору. Ім'я шістнадцятого Патріарха Московського і всієї Русі було фактично відомо ще з тиждень тому. Тоді в російській газеті "Ведомости" був опублікований ряд інтерв'ю відомих мирян-"єдиноросів" (членів проурядової політичної партії "Єдина Росія"), які "делегатствують" нині на Помісному Соборі. У цих матеріалах восхвалялось ім'я митрополита Кирила (ГУНДЯЄВА).

Пізно ввечері 27 січня голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ переміг свого опонента, митрополита Климента з великим рахунком 72% (508 голосів) на 24% (169 голосів). З 702 бюлетенів 2 не голосували, а ще 23 - визнані недійсними.

Той факт, що кандидатура голови церковного МЗС була підтримана на самому верху, говорить і спроба влади відбілити чесне ім'я Кирила. Незадовго до голосування у пресі виступив голова податкової служби РФ Олександр ПОЧИНОК і намагався спростувати участь ГУНДЯЄВА в "тютюновому скандалі", одночасно зваливши всю провину на його опонента Климента. До того ж, не варто забувати, що Володимир ГУНДЯЄВ народився і виріс в Санкт-Петербурзі, місті особливо милому Володимиру ПУТІНУ.

Взагалі ж, кандидат у патріархи Кирило провів за грудень-січень зразково-показову передвиборчу кампанію, не пропадаючи з газетних смуг. У цьому йому, звичайно, допоміг і пост місцеохоронця, на який він був призначений після смерті Алексія ІІ.

Якщо спочатку ще були які-небудь сумніви щодо імені майбутнього глави РПЦ, то з часом вони зникли. Особливо після того, як митрополит УПЦ (МП) Володимир (САБОДАН) фактично офіційно самоусунувся від боротьби за патріарший престол. А тут ще напередодні, ніби спеціально, "впав" мирський і незаангажований ресурс про релігію Портал-Credo.ру, і все стало зовсім добре.

Загалом, як і все в російській політиці, голосування 27 січня виявилося дуже передбачуваним.

Не до України. На думку експертів, з обранням Кирила, що підтримує курс попередника, для України у церковному плані нічого не зміниться кардинально. Раніше росіяни побоювались двох головних делегацій на Помісний Собор - від Російської православної церкви за кордоном і від України, члени яких в сумі становлять просту більшість делегатів. Однак, мабуть, Кирилу вдалося з одними домовитися келейно, а інші проголосували за нього за відсутності кращого.

Що стосується митрополита УПЦ Володимира, який останнім часом налагодив зв'язок з Віктором ЮЩЕНКОМ, що прагне до об'єднання всього вітчизняного православ'я, то, мабуть, занадто старий він для революцій. А тому в Росії багато зітхнули вільно, після того, як 27 січня САБОДАН, головуючий на засіданні Собору, заявив, що третього, несподіваного кандидата не буде.

Найближчим часом Кирилу буде не до України - внутрішні проблеми вирішити б. У той же час не дарма один досвідчений блогер кілька тижнів тому написав (зі збереженням стилістики ): "Якщо патріархом Московським стане неукраінець - це буде кінець Російської православної церкви як екстратерриторіальній наддержавній церкві ... Без цього РПЦ перетвориться на етнічну релігію за типом індуїзму , поглине в сектантство, єресь, програє протестантам, мусульманам і телебаченню ". І далі: "В Мос. патріархаті не розуміють одного - крім Алексія і київського митрополита Володимира будь-який інший член Священного Синоду - чужа людина в Україні. РПЦ за 18 років не зробила нічого, щоб стати ближче до власних прихожан в Україні ... РПЦ не змогла вийти за рамки прикметника "російська". Вона не просто не вирішувала "українське питання", вона його боялася. Сам диякон КУРАЄВ писав у себе на сайті: Помісні собори не скликались за 20 років жодного разу через страх, що українці вимагатимуть більше автономних прав ".

У цьому контексті слід констатувати, що Кирило, будь він хоч тричі по сім пядей во лбу, не зможе переломати відцентровий тренд українців, що бажають мати не просто фактичну широку автономію всередині РПЦ, а СВОЮ церкву. А якщо РПЦ залишиться всього лише однодержавною конфесією, то чи потрібен буде Кремлю в перспективі її імперський статус?

Ще один факт виглядає не надто обнадійливим для єдності московського православ'я - це нерівномірність розвитку окремих його частин. Якщо УПЦ прогресує у своїй діяльності в останні роки (позначається жорстка конкуренція за "душі"), то російські парафії при відсутності стимулу до кропіткої роботи (навіщо?! Оппонентів придавить ФСБ) просто віддають владу консерваторам і ретроград за типу Діоміда. Це не може не позначатися на настроях українського духовенства.

Під маскою ліберала. Аналітики відзначають, що новому стерничому московського православ'я необхідно буде вирішити півдесятка головних проблем. Мова йде про створення церковного суду, залучення людей до храмів, недопущення розколовши як в РФ, так і в єпархіях закордоном, загальна церковна реформа і зближення з католицизмом.

Майстерно граючи роль ліберала, Кирило навряд чи їм є по суті, швидше вже показує себе багаторічний дипломатичний досвід. У ряді своїх програмних інтерв'ю Кирило заявив, що не піде на поступки "інакославію" (тобто фактично місіонерської діяльності протестантів і католиків на канонічній території московського патріархату).

Крім того, Кирило, ведучий телепередачі "Слово пастиря", буде і далі просувати в маси свій улюблений ідеологічний проект - уроки православної етики в загальноосвітній світській школі. Ця діяльність як не можна більше підходить під впровадження кремлівської ідеологічної тріади (Православ'я, Самодержав'я, Народність). Тому важко віриться в те, що відносини РПЦ та світської влади згодом охолонуть.

Так само важко віриться в бажання Кирила відділити церкву від держави на законодавчому рівні - дуже сильно це йде врозріз з подіями новітньої історії російського православ'я. А ще здається, що затятий російська націоналіст Володимир ГУНДЯЄВ, автор "православного ультиматуму", без особливих зусиль зможе знайти спільну мову з умовними "консерваторами" - командою свого опонента Климента.

Що реально може ускладнити життя 16-му Патріарху, так це економічна криза. Але клобук одягається до кінця життя, а економічні пертурбації до початку наступного року по ідеї повинні будуть вщухнуть.

Біографічна довідка. Володимир Михайлович ГУНДЯЄВ народився 20 листопада 1946 року в Ленінграді. Батько і дід його за радянської влади були релігійними дисидентами. З трьох років Вова вже знав напам'ять основні православні молитви.

У піонери принципово не пішов, за що мав проблеми у школі, пише преса.

Поступати в Духовну семінарію ГУНДЯЄВУ порадив митрополит Никодим, тодішній лідер православних лібералів (мовляв, "В СРСР хороших фізиків багато, а от гарних священиків не вистачає!").

Якимось чином втікши від армії, ГУНДЯЄВ, згодом фігурує в анналах КДБ під псевдонімом "МИХАЙЛОВ", поступає у Ленінградську духовну семінарію.

27 березня 1969 року Кирило приймає постриг ( "Якщо до того часу не зустріну дівчину, з якою буду готовий пройти через все життя, то прийму монашество", - передає його слова сестра Олена). До 1971 року він - особистий секретар митрополита Никодима, яро ненавидить консерваторів за рівні відносини з Ватиканом. Після цього починається церковно-дипломатична діяльність Кирила. Паралельно з цим він швидко піднімається по ієрархії: 1974 - ректор Ленінградської семінарії, 1976 - єпископ, 1984 - архієпископ, 1989 - член Синоду та голова ОВСЦ, 1991 - митрополит.

Кирило - яскравий представник плеяди "молодих" лібералів-"никодиміанців", яких у розпал хрущовської відлиги просували КДБ догори кар'єрними сходами. Однак у 1990-му партфункціонери зробили ставку на обережного РІДІГЕРА (Алексій ІІ). І взагалі то, не прогадали: в 1996-м розгорівся тютюновий скандал, від якого Кирило відмитися не може й донині.

Захоплення ГУНДЯЄВА нетипові для церковного середовища - він фанат гірських лиж (для цього купив собі немаленький будинок в Швейцарії), породистих собак, водних лиж та швидкісного водіння автомобіля.

Відповідно до версії журналістів "Огонька", Кирила "ось уже 30 років пов'язують самі теплі відносини" з Лідією Михайлівною ЛЕОНОВОЮ, дочкою кухаря Ленінградського обкому КПРС.

Автор: Сергій Климович
Джерело: Подробности
Переклад: Олег БОРОДАЧ Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі