А що третій празник - святе Водохреща...

"Тікай кутя з покутя, залишайся кожух на теплий дух", такими словами вчора ми відсвяткували третій празник і попрощалися з різдвяним циклом свят. Від самого ранечку правилися в церквах Служби Божі, а відтак православний люд поспішав до водойм, щоб зачерпнути цілющої водички-йорданички.

А нас, журналістів "Вільного голосу", на освячення води запросила сільський голова Нижнього Вербіжа Коломийського району Марія КАРПЕНЮК. "Приїздіть, побачите, яку красу з льоду зробили мешканці села, — казала по телефону вона, — такого, може, й у цілій області нема".

Ми звикли бачити з екранів телевізорів, як у великих містах маститі скульптори творять з льоду палаци й різні дива. А це льодове містечко постало на р.Лючці й створили його прості люди, чиї вправні руки звикли до праці, а душа прагне краси. І чого тут лише немає: у льодовій капличці стоїть образ і горять свічки, а поруч з льоду виросли ялинки, трохи далі перед вівтарем застигли в молитві, немов з кришталю, крилаті ангели, тут же, витесаний з льодових брил, стіл і великий хрест. А ось там — величезна дзвіниця з дзвонами, тризуб і числа на позначення 2009 року. Розкішна льодова арка веде до річки, яка своїми холодними йорданськими водами тихо плюскотить об берег і запрошує сміливців пірнути в неї.

Над льодовим містечком, яке ще й має спеціальну льодову загорожу, впродовж двох тижнів працювала ціла громада УПЦ КП настоятелем якої є отець Василь Вепрук. Чоловіки вирубували льодові брили на сільських ставах, і вкладаючи весь свій хист і фантазію, зводили елементи містечка. Щодня на "будові" трудилося по тридцять нижньовербізьців. На жаль, за браком газетної площі не можемо назвати всі їхні прізвища, згадаємо хіба що найактивніших: голову церковної громади Дмитра ТАФІЙЧУКА, ідейного натхненника Романа СЕРБЕНЮКА, а також Василя ЗАЛУЦЬКОГО, Василя ТУЛІКУ, Костянтина ШУРГАЛЮКА, Івана ПАЛАНДЮКА, Михайла ТАФІЙЧУКА, Петра ЛАСІЙЧУКА, Тараса ТКАЧУКА, Василя МЕЛЬНИКА, Богдана ЛАНОВОГО, Богдана КАТРИЧА, Михайла ЛАСІЙЧУКА.

Вночі льодове царство освітлюється електролампочками, які сюди підвели зодчі. Ось лише дуже шкода, що ця краса — недовговічна, й з настанням теплих днів розтопиться під сонячним промінням.

Для багатьох Христос — це вода, якої вони спраглі; для деяких — повітря, яким вони дихають. Жильбер Сесборн.

Автор: Ольга ГАВРИЛЮК, Оксана КРОХМАЛЮК
Джерело: "Вільний голос" для Коломия ВЕБ Порталу
Обговорити на форумі