Росія бравує, але насправді развалюєтся

"Ведмідь повернувся", – тільки й твердять специ по Росії з серпня місяця, коли російська армія катком проїхалася по Грузії. Всі в один голос кажуть, що господар Росії Владімір ПУТІН знову зубами прогризає собі шлях до наддержавного статусу. Ця новонабута наполегливість Росії живиться – причому в буквальному сенсі – нафтогазовими доходами, котрі звалилися на країну. А ще відповідно величезним зростанням військових витрат й принижуючим ставленням до інших країн, що дуже яскраво проявилися у побитті Грузії, своєї південної сусідки, що користується підтримкою США. І багато хто сьогодні впевнений, що могутній російський ведмідь, яким він був у часи "холодної війни", виходить з сплячки.

Але не треба так поспішати з висновками. У всіх пророкування про те, що Росія знову стане могутньою, багатою і впливовою, жодного разу не згадується про деякі по-справжньому жахливі внутрішні проблеми, котрі здатні зупинити будь-який переможний марш. Так, малюсіньку Грузію російська армія ще здатна перемогти – немає питань. Але насправді російські збройні сили до сих пор оснащені іржавою зброєю та укопмлектовани призовниками, котрі не готові воювати. А населення, між тим, скорочується – тобто російська армія може просто виявитися без нового покоління солдатів.

Економіка Росії практично повністю залежить від цін на нафту, але це ще не найстрашніше. Найстрашніше – це стан здоров'я нації, що знаходиться на межі катастрофи. Так, горизонту у великих російських містах вже давно не видно з-за будівельних кранів. У Москві де були фабрики все масово переробляється під розкішні квартири, російські туристи освоюють найдальші куточки світу – від Таїланду до Карибського моря, – а російські магнати скуповують картини і нерухомість у Лондоні, майже не відстаючи від своїх нафтових побратимів з Перської затоки.

Але за цим фасадом котрий сіяє як сонце, проглядається суспільство, яке сьогодні, може бути, навіть слабшим, ніж було у совєтські часи. І недавні військові авантюри і воєнні заяви Кремля – це не показник сили, а надування щік із-за слабкості. Так, Росія непогано заробила на власній нафтової галузі. Але світовий ринок нафти дуже нестабільний, а це означає, що на стійкий приплив грошей від високих цін на нафту ПУТІНУ розраховувати не доводиться. Сьогодні падіння ціни бареля нафти приблизно на третину, напевно, серйозно уріже можливості ПУТІНА з втілення в життя своїх як внутрішніх, так і зовнішньополітичних амбіцій.

Наприклад, досить ризикованим виглядає в цьому контексті заява Москви про те, що у 2009 році вона приблизно на 26 відсотків збільшить військовий бюджет, щоб повністю переозюроїти армію за останнім словом техніки. У Грузії світ побачив, що арсенали Росії безнадійно застаріли і на їх осучаснення підуть багато років – навіть якщо повірити, що Росії дійсно по плечу витратити на ці цілі 200 мільярдів доларів. І це ще не найпотужніша перешкода на шляху "російського маршу".

В останні десятиліття, особливо після розпаду Совєтського Союзу у 1991 році, страшним чином погіршився стан здоров'я російського населення – за цим показником Росія міцно влаштувалася не на передньому краї, серед розвинених країн, а серед найбільш відсталих. Це трагедія величезних масштабів – але трагедія, в якій, у якій, для мене, немає нічого дивного. Я вже кілька десятків років стежу за станом населення, станом охорони здоров'я та навколишнього середовища ще з часів Совєтського Союзу, і останнім часом я багато писав про те, як населення Росії "викашлює" епідемії таких хвороб, як ВІЛ/СНІД.

Я був у Росії за ці роки понад п'ятдесят разів, і знаю не з чуток, що ця національна катастрофа – не несподіванка. Вона насувалася повільно, але невпинно. За даними ООН, середня тривалість життя чоловіків в Росії – 59 років, що ставить Росію на 166 місце в світі – прямо над Гамбія. У жінок все начебто б не так погано – вони живуть у середньому 73 роки, тобто трохи краще молдаванок, але значно гірше ще 126 країн. І різниця між середньою тривалістю життя чоловіків і жінок у Росії – 14 років – найбільша у всьому розвиненому світі.

Що вбиває рускіх? Те ж, що і всіх інших – ВІЛ/СНІД, туберкульоз, алкоголізм, рак, хвороби серцево-судинної системи, розлади кровообігу, самогубства, паління, ДТП, – але в тривожно великих кількостях, причому у Москви немає ані ресурсів, ані волі для того, щоб переломити ці тенденції. Ось кілька фактів. Від хвороб серця росіяни помирають (у перерахунку на 100 тисяч населення) втричі частіше, ніж американці чи європейці. Кількість смертей від туберкульозу у Росії приблизно втричі вище цифри, яка у Всесвітньої організації охорони здоров'я вважається порогом епідемії – 50 нових хворіють на 100 тисяч населення. Середнє споживання алкоголю на душу населення у Росії вдвічі вище порогу, який ВООЗ визначає як небезпечний для здоров'я людини. За оцінками ВООЗ, приблизно у мільйона чоловік у Росії діагностовано ВІЛ або СНІД – і оцінки за підсумками першого півріччя такі, що в цьому році таких випадків буде на 25 відсотків більше, ніж у 2007-му. І жодна з цих проблем в найближчому майбутньому, ймовірно, не буде вирішена.

Пітер ПАЙОТ (Peter PIOT), глава UNAIDS, агентства ООН, створеного для боротьби з епідемією СНІД, цього літа заявив на прес-конференції, що "дуже песимістично налаштований по відношенню до подій, що відбуваються у Росії та Східній Європі,.. де спостерігається найменший прогрес". Найбільше це турбує тому, що у Росії найбільшому ризику піддається молодь. Якщо в Сполучених Штатах та Західній Європі 70 відсотків носіїв ВІЛ/СНІДом є старшими 30 років, то в Росії 80 відсотків – у віці від 15 до 29. І, незважаючи на те, що в Росії 65 відсотків заражених – це споживачі внутрішньовенних наркотиків, Москва офіційно відкидає лікування наркоманії метадоном, хоча це напевно скоротило б потенціал зараження ВІЛ, що призводить до СНІД.

А туберкульоз – хто-небудь ще пам'ятає туберкульоз? У Сполучених Штатах, з населенням 303 мільйони чоловік, від цієї хвороби в 2007 році померло 650 чоловік, а в Росії, де живе всього 142 мільйона чоловік, у минулому році від туберкульозу померло – вдумайтеся – 24 тисячі. Чи може в світлі цього бути збігом те, що, за словами головного санітарного лікаря Росії Гєннадія ОНІЩЄНКА, гігієнічним стандартам відповідає всього 9 відсотків російських туберкульозних диспансерів. У 21 відсотку таких лікарень немає ні гарячої, ні холодної води, у 11 відсотках немає каналізації, а у 20 відсотках не вистачає протитуберкульозних ліків? Які вже тут збіги.

І навіть якщо піти від смертей у абсолютно протилежну сторону, то і тут картина не набагато краща. Уже більше десяти років народжуваність у Росії стабільно падає, і навіть недавній її сплеск буде носити обмежений характер, оскільки кількість жінок у віці від 20 до 29 років, у яких народжується дві третини всіх дітей, у наступні чотири-п'ять років дуже сильно знизиться – адже у кінці 80-х і на початку 90-х років народжуваність у Росії впала відразу на 50 відсотків. Крім того, на жаль, рівень здоров'я російських новонароджених теж досить низький: у 70 відсотків з них присутні ускладнення при пологах.

Влітку Пітер ПАЙОТ, голова UNAIDS, заявив, що припинення епідемії ВІЛ/СНІДу в Росії – "це справа політичного керівництва, зміни існуючої політики". Те ж саме можна було б сказати і про більш серйозному кризу громадського здоров'я, що загрожує цій величезній країні. Однак політика навряд чи зміниться – ведмідь як плівся, так і плететься вперед, ведений химерними пріоритетами і засліплений нереальними очікуваннями свого озлобленного політичного керівництва. Москва до сих пір наполегливо заперечує жахливу правду: російська нація не просто хвора – вона помирає.

Автор: Мюррей ФЕШБАХ (на фото), (Murray FESHBACH) – старший науковий співробітник Міжнародного наукового центру імені Вудро ВІЛСОНА (Woodrow Wilson International Center for Scholars), почесний професор Школи дипломатичної служби (School of Foreign Service) Джорджтаунського університету (Georgetown University)
Джерело: The Washington Post
Переклад: Петро ВОЛЯ, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі